Перш ніж ви почнете читати цю книгу, автор вважає за потрібне чесно попередити вас про одну річ: усе, що тут написано, — правда.
Ні, справді. Масони існують. Рептилоїди існують. Бермудський трикутник — не міф. Плоскоземельники мають рацію, хай і в дуже, дуже вузько окресленому географічному сенсі. Атлантида була, потонула, і винен у цьому не Посейдон, а елементарна відсутність нормального регламенту з техніки безпеки. А десь під овочевим складом у невеликому українському місті вже сорок один рік сидить куратор цивілізаційного розвитку, який щоранку п'є чай і думає, чи не час нарешті вийти на пенсію.
Якщо на цьому місці ви подумали «яка нісенітниця» — це нормальна, здорова реакція. Саме на неї автор і розраховував. Бо ця книга — не про те, щоб переконати вас, ніби прибульці справді керують світом. Вона про дещо простіше й водночас складніше: про те, що майже кожна дика, недоладна теорія, у яку хтось десь щиро вірить, найчастіше народжується не з дурості й не зі злого наміру, а з людської потреби пояснити незрозуміле, знайти сенс у хаосі і — чого вже тут приховувати — з бажання почуватися частиною чогось важливого, навіть якщо це важливе зводиться до облікового запису в бухгалтерії космічного масштабу.
Автор хоче зауважити ще одну річ, важливішу за всі жарти про рептилоїдів: ця книга не закликає вірити жодній конкретній теорії змов буквально. Вона закликає до дещо іншого — до цікавості замість зневаги, до спроби зрозуміти замість негайного висміювання, і до чесності — тієї незручної, повільної, дратівливо методичної чесності, яка завжди виявляється кориснішою за швидку, зручну брехню, хай якою втішною вона здається на перший погляд.
Якщо після прочитання ви станете хоч трішки терплячішими до дивних переконань свого сусіда, колеги чи далекого родича з груповим чатом, повним посилань на сумнівні канали, — автор вважатиме свою місію виконаною. Не тому, що ці переконання варто поділяти. А тому, що людина за ними рідко буває такою простою, як здається на перший, зневажливий погляд.
А тепер — про масонів, рептилоїдів, овочеву базу в Тростянці й одного дуже втомленого куратора, який сорок один рік поспіль зустрічає понеділки з однаковим виразом обличчя.
Ласкаво просимо до нового погляду на реальність. Вона виявиться дивнішою, ніж ви думали. І, як не дивно, значно теплішою.
Автор
