Раді Вас бачити!

Скляні двері бізнес-центру на Брікелл-авеню розчинилися з ледь помітним шурхотінням, впускаючи в просторий вестибюль стрункі ніжки на підборах, які привертали увагу оточуючих.

Прохолодне повітря огортало усіх, хто заходив до бізнес-центру, рятуючи від спеки Маямі. Не зупиняючись біля рецепції, Грейс попрямувала до ліфту, майже не відводячи погляд від свого смартфону.

«Я чекаю на твій приліт. Коли твій рейс?» - відправлене повідомлення швидко полетіло адресату, але так і залишилось непрочитаним.

Поки ліфт підіймав Грейс на 10-тий поверх, вона разів 5 зазирнула в чат, очікуючи відповіді, чи хоча б позначки прочитання її повідомлення.

«Ненавиджу, коли не відповідають. Навіщо тоді телефон, якщо не користуєшся ним?!» - подумала вона, вкотре змахнувши екран телефону. Тиша. Ні відповіді, ні інших реакцій.

Двері ліфту розчинилися, відкриваючи вид на звичний для дівчини коридор, - світлий, з натертою до блиску підлогою, з таким самим прохолодним повітрям від кондиціонеру та легким ароматом свіжості від аромадифузора. А в кінці коридору за великою скляною стіною, на якій виблискували позолочені літери «True Love Agency» вже починався звичний робочий день.

Її компанія, її проєкт, який вона щосили намагалась будувати чесно та правильно. І ця «правильність» тепер змушувала її нервувати, не спати ночами, шукати нові шляхи для вирішення проблем, а головне – як втримати все на плаву, коли компанія тихо починала тонути в морі яскравих та більш «агресивних» конкурентів. Де взяти більше клієнтів, як привернути увагу до шлюбного агентства, невеликого, майже непомітного на тлі усіх інших? Як витягнути її «дитя» з болота, яке все більше затягувало на дно?

Вона вже знала як. Вона не з тих, хто здається просто так.

Офісне приміщення «True Love Agency» було невеликим, але затишним. Грейс попрямувала відразу до свого кабінету, не затримуючись в компактному холі, де за рецепцією вже сиділа усміхнена дівчина.

Кондиціонер у кабінеті Грейс працював на повну потужність, видуваючи крижане повітря, але їй здавалося, що бракує кисню. За панорамним вікном плавився від спеки полуденний Маямі - сліпучий, байдужий і нещадний до тих, хто не міг оплатити своє місце під його сонцем.

Грейс сіла на м’яке крісло, увімкнула ноут, поклала на стіл смартфон, щоб відразу помітити вхідне повідомлення. Пару хвилин, і на екрані ноута вона почала переглядати цифри у фінансовому звіті, які горіли червоним. Це був колір катастрофи. Колір нульових балансів на рахунках, несплаченої оренди за цей гарний офіс і боргів перед партнерськими студіями. Скільки разів вона переглянула всі ці цифри – не злічити.

Вона заплющила очі, роблячи глибокий, повільний вдих.

«Тільки не розкисати. Не зараз!» - крутилось шалено в її думках.

Вона звикла тримати удари долі, ховаючи власну вразливість за ідеальною поставою, дорогим костюмом та крижаним спокоєм. Грейс відкрила очі, випрямила спину, одягаючи свою звичну броню впевненості, і натиснула кнопку селектора:

- Шерон, запроси Лору та Ніколаса до мене. І зайди сама. І ніяких дзвінків найближчі пів години.

За хвилину двері кабінету безшумно відчинилися. Першою зайшла Лора - її найближча подруга і координаторка по роботі з клієнтами. Її погляд одразу безпомилково просканував обличчя Грейс. Лора знала її занадто добре, щоб не помітити напругу та тривогу в очах подруги. За нею ввалився Ніколас - їхній маркетолог і технічний геній, і, нарешті, Шерон, молоденька адміністраторка, яка міцно притискала до грудей планшет, наче намагалась захиститись ним мов щитом.

Грейс дочекалася, поки всі троє сядуть у шкіряні крісла навпроти її столу. Вона склала руки в замок і подивилася кожному в очі.

- Я не буду ходити колами. - голос Грейс звучав рівно, без жодної ноти паніки. - Наш фінансовий резерв вичерпано. Якщо ми не закриємо діру в бюджеті до кінця місяця, «True Love Agency» припинить існування. Ми всі опинимося без роботи.

Шерон тихо зойкнула. Ніколас нарешті відірвав погляд від екрана смартфона, його брови поповзли вгору. Лише Лора залишилася незворушною, тільки сильніше стиснула підлокітники крісла.

- Наскільки все погано? - глухо запитала Лора.

- Настільки, що нам потрібне диво. Або геніальний і абсолютно безжальний план, - Грейс нахилилася вперед, спираючись ліктями на стіл. - І він у мене є.

Вона витримала паузу, збираючи думки у купу, щоб чітко та зрозуміло пояснити свій план колегам.

- За два тижні у виставковому центрі Маямі-Біч проходить щорічний саміт інвесторів та підприємців. Там будуть сотні чоловіків з капіталом вище середнього. Чоловіків, які звикли купувати час, емоції та статус. Ми орендуємо там окремий закритий VIP-зал і влаштуємо захід. Назвемо це ексклюзивним «Speed-Networking для пошуку супутниці життя». Але по суті… це буде аукціон.

Ніколас присвиснув, відкинувшись на спинку крісла.

- Аукціон наречених? Грейс, ми ж у Штатах. Нас накриє ФБР швидше, ніж ти встигнеш сказати «IMBRA».

- Ніхто нікого не продає юридично, Ніку. Слухайте уважно, - голос Грейс став жорсткішим, металевим. Вона вже все прорахувала, ночами вибудовуючи цю юридичну химеру. - Суть така: чоловіки платять величезний членський внесок просто за право увійти до зали. Депозит, який не повертається. Скажімо, двадцять тисяч доларів. Тільки за вхід.

- Двадцять тисяч просто щоб зайти в кімнату? - очі Шерон розширилися від шоку.

- Саме так, - відповіла квапливо Грейс. - Тому що всередині на них чекатимуть топ-претендентки. Двадцять дівчат. Найкращих. Кожен учасник отримує право на серію десятихвилинних швидких побачень. Година живого спілкування загалом. Якщо між чоловіком і дівчиною виникає симпатія, і він хоче продовжити стосунки, він нічого їй не платить особисто. Це виглядало б брудно. Замість цього він підписує з нашим агентством розширену угоду про «фінансове спонсорство передружнього періоду».

Грейс неквапливо піднялася з крісла і підійшла до вікна, схрестивши руки на грудях. Очі блукали горизонтом, думки ж були тут, в кімнаті, де напруга зростала швидше з кожною хвилиною.

- Згідно з цією угодою, чоловік вносить на наш рахунок суму на організацію їхніх спільних поїздок, побачень, оренди вілл чи яхт для їхнього подальшого пізнання одне одного. Агентство виступає гарантом і розпорядником цих коштів. Ми беремо на себе всю логістику і утримуємо солідний відсоток за управління їхнім «проєктом кохання».

У кабінеті запанувала важка тиша. Лора повільно похитала головою, її очі звузилися.

- Грейс, це все чудово, але це і прогулянка мінним полем. А якщо дівчина після першого ж побачення скаже: «Він старий збоченець, я не поїду з ним на Багами»? Чоловік вимагатиме депозит назад, і ми опинимося в суді. – подруга почала турбуватися і про таку сторону подій.

Грейс різко обернулася. У її очах блиснув холодний, прагматичний вогонь.

- Не скаже. Тому що дівчата підпишуть з нами інші контракти. Чіткі, жорсткі контракти про нерозголошення та надання послуг. Вони зобов’язуються грати роль зацікавлених наречених, бути ідеальними супутницями на цих побаченнях і поїздках. Крок вліво, спроба саботувати стосунки, домовитись про щось з чоловіком чи інші «зайві» рухи - і вони потрапляють на такі штрафи за зрив контракту, які виплачуватимуть нам до кінця своїх днів. Вони - наші акторки, а ми продаємо чоловікам квиток у перший ряд. Дівчина отримує свій відсоток за успішний контракт лише тоді, коли чоловік задоволений.

- Боже мій, - прошепотіла Лора. - Ти хочеш прив’язати їх до нас штрафами? Це ж майже…

- Це виживання, Лоро! - вперше голос Грейс зірвався, але вона миттєво опанувала себе, стиснувши кулаки так, що побіліли кісточки пальців. - Це суворий бізнес. Вони добровільно ставлять підписи. Вони хочуть грошей і розкішного життя? Вони його отримають. Але за нашими правилами.

Вона знову сіла за стіл і взяла блокнот. На відкритій сторінці були примітки, які вона робила, вимальовуючи свій шалений план.

- Ніколасе, на тобі технічна частина. Мені потрібен закритий односторінковий сайт на наш аукціон. Ніякої індексації в Google. Таргет - виключно на учасників саміту та чоловіків з доходом від півмільйона на рік по Маямі. Гасла: «Ексклюзивний нетворкінг», «Лише для обраних», «Ваша доля чекає за зачиненими дверима». Ти маєш налаштувати платіжну систему для прийому цих депозитів так, щоб жоден банк не заблокував їх як підозрілу транзакцію.

- Зроблю, - Нік почухав підборіддя, його очі вже гарячково бігали, мозок вибудовував алгоритми. - Прожену через кілька прокладок як оплату за «консалтингові послуги».

- Чудово,- Грейс перевела погляд на подругу. - Лоро. Твоя частина - найважча. Ти маєш відібрати двадцять дівчат. Мені не потрібні просто красиві ляльки. Мені потрібні ті, хто вміє тримати обличчя, хто розуміє, що це робота. Ти особисто проведеш з ними співбесіди, поясниш умови і даси на підпис договір. Юристи вже підготували його. Там прописана пеня у п'ятдесят тисяч доларів за порушення умов конфіденційності та зрив спонсорської угоди з клієнтом.

Лора важко зітхнула, але кивнула. Вона бачила відчай у очах Грейс, прихований за цією жорстокістю.

- Я знайду їх. Тих, кому потрібні гроші настільки, що вони підпишуть навіть угоду з дияволом.

- Я не диявол, Лоро. Я просто даю їм шанс монетизувати свою молодість, - відрізала директорка, хоча всередині в неї щось болісно стиснулося від цих слів.

- Шерон, - Грейс подивилася на адміністраторку. Дівчина сиділа пряма як струна, ловлячи кожен рух, жест та слово керівниці. - Ти сьогодні ж зв’язуєшся з менеджерами виставкового центру. Орендуєш «Орхідейну залу». Замовляєш найкращий кейтеринг: шампанське «Кліко», чорна ікра, приглушене світло. На самій події ти будеш на вході. Твоя посмішка має коштувати двадцять тисяч доларів. Твій зовнішній вигляд – ще дорожче. Лора допоможе тобі з цим. Ти перевірятимеш імена в закритому списку. Жоден сторонній, жоден журналіст не повинен туди потрапити. Це зрозуміло?

- Т-так, місіс… тобто, Грейс. Я все зроблю ідеально, - Шерон гарячково закивала, щось швидко нотуючи в планшеті тремтячими пальцями.

Грейс окинула поглядом свою команду. Вона відчувала себе полководцем перед вирішальною, майже самогубною битвою. Вони балансували на дуже тонкій грані. Один невірний крок, одна скарга до поліції чи ще кудись -. і все впаде, поховавши їх усіх під уламками, а сама вона може опинитися за ґратами за шахрайство.

- І головне, - її голос став тихим, але від цього ще більш переконливим. - Ми не порушуємо закон. Ми підгинаємо його під себе. Ми даємо чоловікам ілюзію вибору, а дівчатам – спосіб заробітку. Ніхто не дізнається про справжні умови, якщо кожен з вас зробить свою роботу бездоганно. Ми вийдемо з цієї кризи і станемо найдорожчим агентством на узбережжі… За роботу.

Колеги мовчки піднялися. У повітрі висіла суміш адреналіну та страху. Нік вийшов першим, вже комусь друкуючи. Шерон вислизнула слідом, не піднімаючи очей. Лора затрималася біля дверей. Вона довго дивилася на Грейс, її погляд був сповнений суму і розуміння.

- Ти ж знаєш, що ми граємо з вогнем, кішечко? - тихо сказала Лора. - Якщо серед цих багатіїв виявиться хтось… небезпечний. Хтось, хто не звик, щоб йому підсовували акторок замість справжніх почуттів. Нас розірвуть.

- Нехай спробують, - холодно відповіла Грейс, піднявши підборіддя, впевнено, гордовито. - Ми продаємо їм те, що вони самі хочуть бачити.

Лора лише сумно усміхнулася куточками губ, тихо причинивши за собою двері.

Залишившись сама, Грейс знесилено опустилася в крісло. Її плечі на мить опустилися, ідеальна постава зламалася. Вона потерла обличчя долонями, відчуваючи, як тремтять руки. Вона щойно продала душу свого бізнесу. Перетворила мрію про з'єднання сердець на холодний, цинічний конвеєр з контрактами та штрафами.

«Я не прилечу. Вибач. Проєкт продовжили ще на місяць. Цілую.» - засвітився екран смартфону, відображаючи нове повідомлення.

Грейс прочитала його не розблоковуючи екран. Десь всередині болісно стиснулось.

«Чому ти там, коли потрібен мені тут? Зараз! Коли все руйнується…» - думки цієї сильної жінки видавали її безпорадність та потребу в підтримці коханого. Вона хотіла бути слабкою, поруч з ним. Але тепер розуміла, що повинна бути сильною для самої себе. Бо зараз вона одна, тут, у просторому кабінеті, і може покластись лише на людей за цими дверима, її командою. І на себе.

Її погляд знову впав на червоні цифри на моніторі. Тремтіння в руках зникло. Вона випрямилася, потягнулася до склянки з водою і зробила великий ковток. Шляху назад не було. Вона виграє цю партію, чого б їй це не коштувало. Для себе та своєї команди.