Раді Вас бачити!

Перший тиждень підготовки до виставки-аукціону промайнув напружено. Кожен ранок починався зі зборів у кабінеті Грейс та відзвітування їй всього процесу організації цього заходу. Всі були зібраними та збентеженими одночасно. І хоч все йшло за планом, можливі ризики турбували всіх.

- Шерон, принеси мені будь ласка кави та склянку води. Та попроси Лору зайти до мене. – Грейс квапливо натиснула селектор на телефонному пристрої, відволікшись від екрану ноуту.

Лора забігла до кабінету подруги, переживаючи, що вже щось трапилось. Останні дні вона була найбільш тривожною за всіх.

- Ти мене кликала? Щось сталось? – очі Лори бігали по кабінету, столу, по Грейс в пошуках чогось, що підказало б їй мету цієї зустрічі.

- Ні, нічого поганого не сталось. – посміхнулась Грейс, заспокоюючи подругу. – Видихни на мить. Все йде як треба. Реклама працює, дівчата підписують угоди, організатори виставкового центру пішли нам на зустріч, і допоможуть з усім необхідним для нашого закритого аукціону. Це полегшує нам життя. Також я винайняла хостес – нам потрібні помічниці в самому залі, і допомога в проведенні аукціону.

- Тааак… Я про це якось не подумала. – розгублено відповіла Лора. – ОК, якщо все добре, навіщо ти мене кликала?

- Я теж буду на цій виставці, але не буду активним учасником подій. Та мені потрібно мати гарний вигляд, тому прошу піти зі мною на шопінг цими вихідними. До речі, тобі теж щось підберемо. Не буду ж я одна серед тих ділових багатющих чоловіків вештатись. Мені потрібна твоя підтримка. – посмішка Грейс давала надію, що все скоро стане добре.

- Мені подобається, що ти вже посміхаєшся, але ми вклали всі позичені кошти на організацію, рекламу та все інше, а ти так розслаблено поводишся, ще й про шопінг думаєш. – здивовано і збентежено зиркнула на подругу Лора.

- Все під контролем. Я не маю бути весь час напруженою, закритою, сумною… Хоч для цього приводів безліч. – остання фраза прозвучала від директорки вже більш стримано та тихіше.

- Марк? Він так і не прилетить? – зрозуміла про смуток подруги.

- Так… - видихнула Грейс, встаючи з крісла, повільно підійшовши до панорамного вікна. Обійнявши руками себе, вона пильно вдивлялась кудись за горизонт. Там був він? Працював над проєктами по ландшафтному дизайну. Часто відлітав на об’єкти, і ці відстані між ними колись здавались незначними. Колись. Але не тепер.

Лора майже безшумно підійшла до Грейс, ставши поруч, і так само вдивляючись вдалечінь, промовила :

- Може ще передумає, чи відпроситься на декілька днів…

- Не думаю. – сухо відповіла Грейс, відкидаючи такий варіант. – «Можливо нам краще розійтись?»… Останнє, що я отримала від нього. – випалила вона, майже не рухаючись, не дихаючи.

- Що?! – скрикнула Лора, будучи майже в істериці. – Як він може? Просто в повідомленні? Стільки років разом і повідомленням обірвати все?

- Не кричи. Мені не потрібні жалісливі погляди колег. – поглянула на подругу Грейс суровим поглядом.

- А я бачу тебе це ніяк не зачіпає! – вже тихіше, але не менш енергійно сказала Лора. – Що ти відповіла йому на таку «пропозицію»?

- Нічого. – знову сухе беземоційне від Грейс, яка вміла приховувати свої почуття. – Чи можу я щось зробити з тим, що людина більше не хоче бути зі мною?

Лора вдивлялась в кам’яне обличчя Грейс, намагаючись побачити хоч якісь емоції. Вона їх бачила, бо дуже добре знала цю дівчину, яка маскувала біль та розпач надто часто. Крок ближче і легкі обійми Лори змогли послабити пряму та непохитну осанку Грейс.

- Кішечко… Цей баран не вартий твоєї волосинки… - Лора вміла утішати подругу, знала, коли їй це необхідно. – І ми обов’язково підемо шопитись! Обіцяю.

Вона легко чмокнула директорку в щічку, як маленька дівчинка, і попрямувала до дверей.

- Вибач, мушу бігти на зустріч з однією з претенденток. Не сумуй. Ввечері забіжу на стакан віскі, який ми не допили минулого разу, тоді й вигадаємо красивий план помсти твоєму колишньому.

Грейс лиш злегка посміхнулась, так і не відриваючи погляд від далекого горизонту. Швидка сльоза злетіла зі щоки, падаючи кудись на підлогу. М’яка посмішка залишалась на її красивих губах, не даючи зірватись і заридати на весь голос. Ця тиха біль, яка вже терпким водоспадом розтікалась по тілу, душі Грейс, знову робила її сильнішою, майже незламною. Бо чи можна зламати те, що вже й так зламане?

- Грейс! – тихий стук і швидке відкриття дверей, за якими стояв Ніколас. – Поглянь на ці звіти трафіку. Відвідуваність нашого сайту по аукціону просто шалена! – він увірвався в кабінет, не чекаючи дозволу.

Грейс повернулась до нього з уже звичним обличчям, забираючи планшет, який приніс Нік.

- Чудово. Те що потрібно. Це те, на що я й розраховувала. Може збільшити кількість дівчат? – Грейс завмерла, обмірковуючи думку, яка їй тільки-но прийшла в голову. Нік дивився на керівницю напружено, наче на божевільну. – Так. Скажи Лорі, щоб дібрала до 30-ти дівчат. Так буде краще. Розширимо наші амбіції.

- Добре… - тихо і невпевнено сказав Ніколас, і вийшов з кабінету.

День минув швидко, залишаючи спеку міста позаду. Грейс розслаблено сиділа в своєму кріслі, спокійно попиваючи віскі.

- Всі вже пішли. – зазирнула в кабінет Лора. – Ти почала без мене? – зиркнула на склянку з алкоголем дівчина, скрививши образливу гримасу.

- Тобі точно вистачить. – Грейс дістала з шухляди пляшку дорогого віскі та ще одну склянку, поставила на стіл, тим самим натякаючи, щоб подруга приєдналась.

Лора квапливо сіла навпроти стола подруги, пильно вдивляючись в розмірені рухи Грейс, яка наливала віскі в ще одну склянку.

- Мені Нік сказав, що я повинна знайти ще дівчат? Щоб було 30… - Лора заповнила тишу питанням. – Чи не занадто це?

- У нас прекрасна відвідуваність сайту, підвищений інтерес до аукціону. Чому б не зробити це більш масштабним?

- І більш цікавим для поліції, ФБР та інших служб? – не відступала Лора.

- У нас все чисто. – маленький ковток і швидкий видих директорки, - До нас немає з чим причепитися. Все під контролем.

Лора теж взяла наповнену склянку з алкоголем і зробила великий ковток. Тиша запанувала в кабінеті, кожна думала про своє.

- Ти щось відповіла Марку? – вирішила Лора змінити тему.

- Ні. Я не знаю що йому написати… - Грейс поставила склянку на стіл, взяла смартфон та відкрила ту злощасну переписку. – Написати : «Окей, давай розійдемось»? Чи може : «Давай спробуємо зберегти нас»? Що?

- Напиши, що ти сама хотіла запропонувати розійтись. Бо сильних жінок не кидають, вони самі кидають тих, хто їх не вартий. – усміхнулась куточком губ Лора, випиваючи віскі до дна.

Грейс з посмішкою видихнула, глянула на останнє повідомлення Марка, і почала набирати повідомлення.

«Давай. Так буде краще. Твої речі я відправлю твоїй мамі. Прощавай.» - натиснула Відправити, та Заблокувати.

Лора сама налила собі віскі, простягла свою склянку, щоб цокнутись об склянку Грейс, і промовила :

- За твою свободу!