Спочатку:
На сторінку книги
День аукціону настав. Хвилювання та напруга наростали.
Повітря у залі виставкового центру Маямі-Біч пахло дорогими парфумами, охолодженим шампанським та успіхом тих, хто презентував себе. Компанія «True Love Agency» працювала як годинник – злагоджено, чітко, впевнено.
За двометровими темними ширмами, що повністю відгороджували орендований «Орхідейний зал» від загального шуму міжнародного бізнес-саміту, панувала напружена атмосфера прихованого азарту. На вході вишикувалася черга з чоловіків у дорогих костюмах.
Грейс спокійно стояла біля колони з склянкою води у руці, спостерігаючи за процесом. Шампанське вона пообіцяла випити вже після аукціону. А зараз вона лише спостерігала, делегувавши весь операційний хаос своїй команді. На ній був елегантний блакитний костюм, який підкреслював її тонку фігуру та внутрішній стержень, а волосся випрямлене та вкладене в бездоганно гладку зачіску додавало стриманості та витонченості. Вона відчувала приємне полегшення: план Ніколаса спрацював ідеально. Платіжний шлюз пропустив усі депозити.
Ароматизатори з нотками білої ванілі та цитрусу створювали потрібну ауру елітності, а охорона на вході чітко відсікала випадкових людей.
Біля реєстраційної стійки впевнено й граційно керувала процесом Шерон. Одягнена у приталену чорну сукню, вона зустрічала кожного гостя приємною посмішкою, перевіряючи імена в планшеті.
- Ласкаво просимо на закритий захід «True Love Agency», містере Гарріс. Будь ласка, ваш бейдж і пропуск до секції швидких побачень, - щебетала Шерон, роблячи жест у бік зали, де на найнятих привітних хостес у шовкових сукнях кольору шампанського покладався обов'язок супроводжувати чоловіків до столиків.
Усередині зали все кипіло. Тридцять відібраних Лорою дівчат виглядали приголомшливо. Вони сиділи за невеликими стильними столиками під приглушеним світлом дизайнерських торшерів, граючи роль зацікавлених та достойних леді. Лора курсувала між столами з планшетом в руках, контролюючи кожну хвилину: «Десять хвилин вийшло, панове, переходимо до наступної претендентки». Система десятихвилинних раундів створювала штучний дефіцит часу, змушуючи багатіїв нервувати і щедро підписувати угоди на спонсорство передружніх поїздок.
Грейс задоволено посміхнулася куточками губ і вирішила прогулятися виставковим центром, щоб трохи відволіктися від контролю та подихати прохолодним повітрям головного павільйону. І як вона не прохала Лору віддати роль ведучої хостес, вона навідріз відмовилась, прагнучи все контролювати самостійно. Тому Грейс сама попрямувала вглиб виставкового центру, залишаючи подругу за головну.
Вона повільно йшла поміж футуристичних стендів IT-корпорацій та інвестиційних фондів. Навколо кипіли презентації мільярдних проєктів. На одному з таких просторих стендів світився мінімалістичний логотип компанії «Aether Quantum Systems» - світового лідера у сфері квантових обчислень та кібербезпеки.
Біля високого скляного столу стояв чоловік, до якого з явним зацікавленням зверталися кілька топменеджерів. Йому було на вид років тридцять п'ять. Чудовий сірий костюм від Tom Ford підкреслював його атлетичну, міцну статутуру, а поставі й стриманим рухам заздрив би будь-який голлівудський актор. Це був Адам Вейн - людина, чиє ім'я регулярно з'являлося на сторінках Forbes у розділі технологічних магнатів, хоча сам він прийшов сюди виключно на запрошення стратегічних партнерів.
Грейс зупинилася на секунду, розглядаючи макет новітньої системи захисту даних, коли Адам випадково повернув голову і зустрівся з нею поглядом. Його сірі, холодні, але неймовірно проникливі очі затрималися на ній. Він ввічливо кивнув співрозмовникам і зробив кілька кроків у бік Грейс.
- Здається, ви заблукали, міс. Тут зазвичай обговорюють алгоритми шифрування, а не високу моду, - його голос був низьким, оксамитовим, з легким відтінком іронії.
Грейс ледь помітно підняла брови, не відводячи погляду:
- Я не заблукала. Зазвичай я точно знаю, куди йду. А от Ви, мабуть, втомилися від цифр і графіків, якщо помітили когось за межами цих технологічних стендів…
Адам здивовано хитнув головою, і на його обличчі промайнула ледь помітна, але щира усмішка. Йому явно подобалася ця гра в пінг-понг репліками.
- Адам Вейн, - він простягнув руку дівчині. Долоня була міцною, з м'якою, але владною хваткою.
- Грейс Вілсон, - відповіла вона, відчуваючи, як по шкірі пробігає легкий прохолодний струм від цього рукостискання. Її очі від рук переметнулись на обличчя Адама, на його великі сірі очі. Якась дивна, тиха та легка пауза повисла між ними, поки Грейс різко не прибрала руку з трохи затриманого рукостискання.
Вони розговорилися про різнобічність цьогорічного саміту, про штучний інтелект і нові технології для компаній. Грейс ловила себе на думці, що цей чоловік випромінює природну владу й небезпечну харизму, яка не потребує крикливих дорогих аксесуарів - усе в ньому дихало спокійною силою. Скориставшись моментом, Грейс вирішила запропонувати відвідати її аукціон.
- До речі, Адаме, зовсім поруч, за тими темними ширмами, моя команда проводить ексклюзивну подію. Закриті зустрічі, де можна знайти дещо більш… персональне, для душі. Запрошую вас зазирнути. Гарантую незабутні враження.
Адам спокійно відставив келих з мінеральною водою на стіл. Його погляд миттєво втратив усю м'якість, ставши холодним і аналітичним. Він повільно похитав головою.
- Дякую, Грейс, але я не шукаю нічого для своєї душі. Я тут для встановлення ділових відносин. Не більше. Якщо вашому агентству потрібні інвестиції, або технологічна підтримка - я буду радий допомогти.
Грейс відчула легкий спалах роздратування. Від приємного Адама він став сталево-холодним та відстороненим. Чомусь це збивало з пантелику, даючи відчуття відторгнення. Не її компанії, а її самої. Вона вже збиралася відповісти щось різке, як раптом з боку «Орхідейної зали» почувся різкий звук битого скла і приглушений, але розлючений крик.
- Поверніть мої гроші! Що це за дешевий цирк?! - чувся за ширмами чоловічий голос, від якого в залі сахнулися кілька людей.
Грейс перезирнулася з Адамом. У її очах промайнула тінь тривоги. Вона розвернулася і швидким, рішучим кроком попрямувала до входу в їхню зону, кинувши через плече:
- Вибачте, містере Вейн, мені вже час.
Добігши до входу, Грейс побачила неприємну картину. Біля реєстраційного столу стояв кремезний чоловік років сорока у м’ятому костюмі - містер Гаррісон, один із тих, хто сплатив депозит, але явно розраховував на інший рівень «розваг». Перед ним на підлозі розбився келих із шампанським, який намагалася прибрати одна з переляканих хостес.
- Ви шахраї! - гарчав Гаррісон, тицяючи пальцем у груди Ніколасу, який намагався заспокоїти клієнта. - Я віддав двадцять тисяч баксів не для того, щоб мені крутили голову якісь провінційні акторки, які два слова зв’язати не можуть! Мені підсунули зовсім не те, що обіцяв ваш дурний менеджер у чаті! Я вимагаю негайного повернення кешу, або я сам їх заберу, тільки вже іншим шляхом!
Грейс відчула, як усередині все стиснулося в тугий вузол, але зовні вона залишилася абсолютно непохитною. Вона зробила кілька кроків уперед, стаючи між розлюченим чоловіком і Ніколасом.
- Містере Гаррісон, заспокойтеся і знизьте тон, - її голос звучав рівно, без найменшого тремтіння, але від нього віяло таким арктичним холодом, що чоловік на секунду завмер. - Усі правила, умови угоди та відсутність повернення депозиту прописані у вашому договорі, який ви підписали власноруч, коли заходили. Якщо вас щось не влаштовує, ви можете скористатися виходом. Але влаштовувати тут істерику ми не дозволимо. Охорона вже йде.
Гаррісон почервонів до кольору стиглого помідора. Його жили на шиї напружилися. Він різко нахилився до Грейс, блиснувши очима:
- Ти ще пошкодуєш про це, сучко. Ти мене зовсім не знаєш. І не підозрюєш, на що я здатен.
Він плюнув на підлогу біля її ніг, різко розвернувся і вилетів із виставкового центру, залишивши свідків цієї драми стояти в оціпенінні.
У залі на секунду запала повна тиша. Усі пари перестали спілкуватися, дивлячись у їхній бік. Лора підбігла ближче, її обличчя було блідим, вона тримала в руках папку з документами так міцно, що пальці аж побіліли.
- Грейс… Боже мій, він же може нацькувати на нас різні служби, від яких ми не зможемо відбитись… Що ми робитимемо? - прошепотіла вона, захекавшись.
Ніколас нервово протирав окуляри рукавом сорочки, намагаючись посміхнутися :
- Ну… принаймні депозит його ми вже не повернемо. Бухгалтерія скаже «дякую».
Грейс повільно видихнула, намагаючись зняти напругу з плечей. Вона відчувала липкий страх десь на дні душі, але змусила себе випрямити спину, вдихнути якомога більше повітря, і впевнено сказати :
- Всі заспокойтесь. Шерон, витріть це і поверніть музику. Лоро, повертайся до дівчат, стеж за таймінгом, всі повинні повернутись до своїх побачень. Ми працюємо далі. Це просто неадекватний клієнт, і таких завжди вистачає у будь-якому бізнесі.
Вона обернулася, щоб перевірити, чи не бачив цього всього Адам Вейн, але біля скляного столу техногіганта вже нікого не було - лише порожній келих нагадував про його присутність.
Потік нових чоловіків біля входу знову рушив усередину, і конвеєр швидких побачень продовжив свою роботу.
