Котиться колесо року, падають колоски на землю, кінчаються жнива. Попереду – свято врожаю, дари чарівні богам та духам, що опікуються полями. Де мавки-русалки танцюють – там краще все росте, там силу земля має. Але в цей час між світами тоншає грань.
І наступає день, коли мало Полудниці віночків та трав, мало дарів людських – хоче вона танцювати, хоче чути стукіт людського серця. Крові хоче.
І тільки вірне кохання може подолати чари її.

Під час Русального тижня річкова вода стає темною та небезпечною. Русалки скидають хвіст та виходять на берег босоніж, пускаючи за течією заквітчані вінки — звабливі приманки для тих, хто шукає забуття. Селяни міцно замикають двері, знаючи: той, хто піде вночі до річки, вже ніколи не повернеться таким, яким був до цього.
Але Остапу байдуже на застороги, матері. Втративши кохану дружину, він шукає в тихих хвилях єдину розраду для свого розбитого серця.
Та чи не стане ця холодна втіха пасткою, з якої немає вороття?
Бійся темної води, особливо коли вона сама кличе тебе назустріч...

Купальська ніч приховує безліч таємниць. Говорять, той, хто знайде квітку папороті, отримає справжнє щастя.
Зоряна шукала не багатство і славу. Їй потрібне було лише щасливе життя з коханим. Але в лісі, де оживає магія, людські почуття можуть відкритися з несподіваного боку. І це призведе до справжнього лиха.
Та тільки коли вода зімкнулась над головою Зоряни, її історія не закінчилася. Почалася нова — історія помсти, яка наздожене тих, хто зруйнував її життя.