Артур звичайний сільський хлопець. Він чесний, добропорядний, працьовитий, розумний. Хлопець добре вчиться і допомагає вдома по господарству. А ще він самотній відколи зник його батько – Олег. Він вже давно не бачив свого тата, котрий поїхав кілька років тому на заробітки і пропав. Втім, Артур не полишає надії, що колись він таки повернеться.
Але найгірше це те, що він завжди залишається чужим. Чужим в класі. Чужим серед знайомих. Чужим всюди. Бо однолітки його не розуміють і тихцем підсміюються з його ставлення до багатьох речей. І лише в книгах він знаходить свій спокій і розраду.
Та все рано чи пізно змінюється і приходить момент, коли все старе втрачає свій сенс, минуле втрачає владу над ним а доля повертається обличчям до Артура і робить вкінці-кінців його своїм улюбленцем.

Novum Initium (Новий Початок)
У тіні ще не розгорнутого бунту, Люцифер готує ґрунт для повстання, здатного похитнути владу Небес. Викрадення Предводительки Небесного Війська стає ключовим моментом у його великому задумі.
Після запеклих боїв Світла і Темряви, двоє смертних не підозрюють, що саме від них залежатиме подальше процвітання Пекла. Їхні історії переплітаються з фатальними рішеннями істот, чия сила начебто безмежна, та насправді ще більш уразлива перед сумнівом і спокусою.
Це перший крок до правди, за яку доведеться платити. І лише той, хто втримається між тягою до світла і спокусою перед тінню — отримає право на Новий Початок.

Tale Fatum(Така Доля)
Азраель завжди вважала Смерть невблаганною. Невідворотною. Та коли приходить час для найдорожчих складно лишатись неупередженою. Складно не благати про порятунок.
Всього одне парі, необдумано укладене вищими силами, може привести янгола на Землю, де люди руйнують себе поступово: брехнею, зрадами і силою, спрямованою проти іншого.
Що станеться, коли загроза загальному порядку Небес та Пекла зіткнеться зі злочинністю та хаосом на Землі? Чи буде шанс врятувати тих, хто має значення? Чи судилося всім пізнати мир та спокій? Чи жити їм до скону у руйнуваннях, бо...Така вже Доля?

Під час Русального тижня річкова вода стає темною та небезпечною. Русалки скидають хвіст та виходять на берег босоніж, пускаючи за течією заквітчані вінки — звабливі приманки для тих, хто шукає забуття. Селяни міцно замикають двері, знаючи: той, хто піде вночі до річки, вже ніколи не повернеться таким, яким був до цього.
Але Остапу байдуже на застороги, матері. Втративши кохану дружину, він шукає в тихих хвилях єдину розраду для свого розбитого серця.
Та чи не стане ця холодна втіха пасткою, з якої немає вороття?
Бійся темної води, особливо коли вона сама кличе тебе назустріч...