— Будь ласка, пане Ярославе, не підходьте, — Радха втиснулася в стіну, ховаючи долоні за спину, щоб він не побачив, як вони тремтять. — Моє місце — прибирати цей дім. Між нами прірва. Я не можу зрадити доброту вашої матері.
Ярослав зробив крок уперед, перехоплюючи її переляканий погляд, і в його очах спалахнув небезпечний вогонь:
— Мені байдуже до прірви, Радхо. Я побудую через неї міст. І статус — це останнє, що розлучить мене з тобою.

— Віккі Грант

Білий лотос для спадкоємця