Спочатку:
На сторінку книги
Глава 16. Викрадення Микити
Настав день, якого вілла Горловых чекала з особливим трепетом. До грандіозного весілля Ярослава та Радхи залишалися лічені години. Будинок був прикрашений білими ліліями та яскравими індійськими чорнобривцями, створюючи дивовижний контраст двох культур. Проте сімейне щастя затьмарював один болючий факт. Напередодні Ніка з Алісою кілька разів намагалися зателефонувати Катерині й навіть їздили до будинку її подруги, щоб особисто пригласить середню сестру на весілля їхнього старшого брата. Але у відповідь — повний нуль. Катя забарикадувалася у своїй гордині, не відповідала на дзвінки й навіть не відчинила двері. У неї були свої підступні плани, і незабаром уся ця страшна правда мала вияснитися.
Поки самі Аліса з Нікою вирішили не псувати свято й радоваться тим, що є, Олена з Антоном були глибоко розчаровані в поведінці Катерини. Батьківське терпіння увірвалося. Антон похмуро крокував віталнею, а Олена зі сльозами на очах збирала сумочку. Вони були намірені просто зараз поїхати за Катею і ледь не насильно притащити її на весілля. Ну як це так — не приїхати на весілля власного рідного брата?! Це був нечуваний позор для родини, і батьки хотіли повернути доньці розум, перш ніж вона зробить фатальну помилку.
Тим часом сама Радха з Ярославом були на сьомому небе від щастя. Вони нарешті відкинули всі страхи, адже вони ждали дитину, і вже завтра офіційно зіграють своє весілля. Ярослав, світячись від гордості, відправився на пару годин на свій парубочий вечір до друзів-бізнесменів у престижний міський клуб. Усі його колеги та товариші вже знали, що їхній суворий друг Ярослав одружується на прекрасній індусці. Вони були щиро й від душі раді за нього і зробили для нареченого відмінне, веселе свято, піднімаючи келихи за його майбутнє батьківство.
А от у Радхи подруг ніколи не було. Через жорстоку мачеху Калу дівчина всю своє життя прожила в повній самотності, не маючи права спілкуватися з однолітками. Але трепет вона нарешті набувала нових, справжніх подруг і вірних сестер в особі Ніки та Аліси. Дівчата вирішили влаштувати для неї незабутній, затишний дівич-вечір. Щоб ніхто не заважав і щоб Радха почувалася вільно, вони переїхали в інший, невеликий заміський особняк Горлових, який знаходився в тихому зеленому районі.
На другому поверсі цього особняка панувала атмосфера справжнього дівчачого хаосу. Раптом Ніка з урочистою посмішкою предпонесла Радхі величезну коробку:
— Люба, це наш перший сюрприз! — радісно вигукнула вона, дістаючи звідти неймовірне біле європейське весільне плаття, прикрашене ніжним мереживом. — А ось це — твоє традиційне червоне весільне сарі, як і полагається в Індії! Ти маєш приміряти обидва!
Радха з трепетом приміряла розкішне біле плаття. Коли вона вийшла до дівчат, Ніка з Алісою в повному восторгах заплескали в долоні:
— Боже, Радхо, як же воно тобі йде! Ти справжня принцеса! Ярослав просто втратить мову!
Радха дивилася на себе в дзеркало, і сльози щастя блищали на її віях. Вона міцно обняла дівчат, тихо шепочучи:
— Дякую вам… Дякую, що ви з'явилися в моєму житті. Я ніколи не знала, що таке мати сестер і справжніх друзів. Ви зробили для мене такий приємний, чарівний сюрприз…
Вони були намірені натанцеватися до упаду під веселі індійські пісні. Ніка з Алісою швидко увімкнули музику й самі почали приміряти свої святкові сукні, кружляючи по кімнаті та сміючись.
Але поки в заміському будинку лунав сміх, біля головного особняка Горлових, де пожежники щойно закінчили ремонт, чекала страшна, смертельна біда.
До воріт підійшов величезний натовп розлючених індусів із бідних нетрів. Попереду них, із шаленою посмішкою на обличчі, ішла мачеха Калу, яку Катерина витягла з тюрми під заставу всього день тому. У руках чоловіків горіли факели з вогнем, залізні арматури та палиці. Озвірілий натовп прийшов, щоб схопити Радху й жорстоко нагадати їй про закони касти, осквернену честь та зраду традицій.
— Виходь, брудна дівчиська! — кричала стара Калу, дико витріщаючи очі. — Виходь, або ми спалимо цей палац!
Індуси почали вибивати ворота й трощити паркан, вигукуючи на всю вулицю:
— Осквернителі нашої землі! Позор цим іноземцям! Нехай вони валять туди, звідки приїхали! Заберемо дівчину й покараємо чужинців!
А тут, у своїй кімнаті на другому поверсі порожнього особняка, сидів Микита. На жаль, він не потрапив на жодне свято: Ярослав поїхав до своїх дорослих друзів, батьки вирушили за Катею, а Радха з дівчатами поїхали в інший будинок. Микита думав, що залишився один на всій віллі охорони, яка якраз відійшла на обхід дальної території. Хлопець сидів у великих навушниках, щоб його задорні сестри не заважали йому вчити анатомію, хоча їх давно не було вдома.
Раптом крізь музику в навушниках до його вух донісся дивний, гучний шум, крики та брязкання заліза на першому поверсі. Микита нахмурився, зняв навушники й вирішив подивитися, що там відбувається. Він поспіхом спустився великими мармуровими сходами в хол і буквально застиг від жаху. Очі за круглими окулярами округлилися.
Головні скляні двері були розбиті, а в розкішний хол вілли ввалився натовп озвірілих, брудних індусів із факелами.
— Боже мій! Що ви тут забули?! — щосили закричав Микита, задкуючи назад до сходів. — Охорона! Охорона, сюди! Хто ви такі?!
Тут індуси побачили самотнього хлопця. Кілька міцних чоловіків миттєво кинулися наперед і грубо схватили його за руки, викручуючи їх за спину. Микита від болю зціпив зуби й закричав, намагаючись вирватися:
— Відпустіть мене! Що ви задумали, виродки?! Обокрасть наш дім?! Забирайте гроші й забирайтеся геть!
У цей момент наперед вийшла стара Калу, тримаючи в руці бамбукову палицю. Вона презирливо оглянула наляканого, але гордого юнака й прохрипіла:
— Нам не потрібні ваші брудні білі гроші, хлопчиську! Кажи негайно, де ховається Радха?! Ми прийшли за нею, вона має відповісти за свій гріх! Де ця дівка?!
Микита, незважаючи на дикий страх, чітко знав: він буде до останнього захищати Радху, майбутню дитину та велику любов свого старшого брата. Він підняв підборіддя і твердо, сміливо вигукнув прямо в обличчя старій відьмі:
— Я ніколи не видам її вам! Чуєте?! Не смійте чіпати її, вона вагітна і скоро стане дружиною мого брата! Забирайтеся геть із нашого дому!
Мачеха Калу побачила його настійливість і твердість. Вона хитро прищурилася, озирнулася навколо і зрозуміла, що в будинку занадто тихо — Радхи тут явно немає, дівчина кудись уїхала перед весіллям. Стара отруйно посміхнулася й повернулася до своїх людей:
— Слухайте сюди! Поступимо так. Цієї дівки тут немає, вона втекла. Але ми зв'яжемо цього білого хлопчиська. Коли Радха та її білий хохол-наречений дізнаються, що цей малий у нас — вони самі приповзуть на колінах! Ми влаштуємо обмін: його життя на Радху!
Тут один із міцних індусів похмуро зробив крок уперед і сказав твердим, незадоволеним голосом:
— Гей, Калу, ми так не домовлялися з білою сахібо Катеріною! Нам потрібна була тільки Радха прямо зараз! Навіщо нам викрадати іноземця? Поліція переверне все Делі!
Калу оскаженіло закричала на нього, тупаючи палицею:
— Але пробачте, її тут немає! Нам потрібно послати їм жорстоке послання, щоб вони не думали, що можуть гратися з нашими законами! Нехай приїжджають у нетрі, якщо хочуть бачити його живим! Схватить його, швидко!
Індуси, слухаючись наказу, витягли міцні мотузки й силою зв'язали руки та ноги Микиті, кидаючи його на підлогу. Хлопець відчайдушно намагався сопротивляться, борсався й кричав, але їх було занадто багато, і сили були нерівними:
— Відпустіть мене, гади! Не чіпайте мене! Ярослав уб'є вас усіх! Ні, ні, ні! Відпустіть!
Але розлючений натовп закрив йому рот брудною ганчіркою. Індуси підхопили зв'язаного Микиту під руки, вибігли з розгромленого холу і швидко зникли в нічній темряві Делі, направляючись у бік небезпечних, глухих нетрів, залишаючи після себе по
гром і страшну пастку для Ярослава.
