Спочатку:
На сторінку книги
Глава 10. Тіні на білій кухні
Ранкове сонце вже високо піднялося над Нью-Делі, заливаючи простору їдальню вілли Горлових яскравим, майже сліпучим світлом. За великим дубовим столом панувала по-справжньому тепла, затишна сімейна атмосфера. Антон Горлов, попиваючи міцну каву, жваво обговорював із дружиною та дітьми плани на прийдешні вихідні. Він пропонував усій родині вирватися за місто, відвідати один із мальовничих парків або влаштувати невеликий пікнік, щоб трохи відпочити від кабінетної рутини та затяжного навчання. Олена радісно підтримувала чоловіка, Ніка з Алісою вже планували, які легкі закуски приготувати, і навіть Микита, відірвавшись від свого ноутбука, з усмішкою кивав, поправляючи окуляри.
Тим часом Радха, попри наполегливі запрошення Ніки та Ярослава приєднатися до сімейного сніданку, вирішила тихо вислизнути на кухню. Вона з дитинства звикла чітко знати своє місце. Незважаючи на всю неймовірну доброту, шляхетність і теплоту цих іноземців, дівчина розуміла: вона — лише бідна домробітниця, яку взяли з милості, і вона не має жодного права втручатися в їхні особисті сімейні справи. Радха твердо пообіцяла собі, що буде бездоганно виконувати свої обов'язки, аби не підвести Олену, яка так сміливо заступилася за неї перед Катериною.
Вона підійшла до великої мармурової мийки, увімкнула прохолодну воду й занурила руки в піну, ретельно вимиваючи кожну тарілку та склянку, що залишилися після сніданку. Шелест води та тихий дзвін порцеляни заспокоювали її розбурхані думки. Радха повністю заглибилася в роботу, намагаючись не думати про те, як палко дивився на неї Ярослав усього кілька хвилин тому.
Раптом за її спиною почулися ледь чутні, але впевнені кроки. Радха навіть не встигла повернути голову, як до неї зі спини м'яко, але владно підкрався Ярослав. Його міцні, теплі долоні обережно, але наполегливо обхопили її руку, заважаючи далі мити посуд.
Дівчина здригнулася від несподіванки. У її великих карих очах знову спалахнула звична паніка. Вона спробувала вирвати руку, але Ярослав тримав міцно, не завдаючи болю, але й не залишаючи шансу на втечу.
— Ярику, прошу тебе, ну знову ти за своє! — переляканим напівпошепки заговорила Радха, озираючись на двері їдальні. — Відпусти мене! Я повинна виконувати свою роботу, господиня чекає на чисту кухню!
Ярослав лише легенько посміхнувся, дивлячись на її збентеження, і його голос прозвучав низько, оксамитово й неймовірно серйозно:
— Залиш цей посуд в умивальнику, Радхо. Тобі скоро взагалі не доведеться всього цього робити, повернись до мене.
Він обережно розвернув її до себе, змушуючи дивитися прямо в його світлі, сяючі очі, у яких зараз не було ні краплі колишньої холодності чи втоми.
— Я хочу поговорити з тобою серйозно, — продовжив Ярослав, і його пальці ніжно торкнулися її зап'ястя, де ховався тонкий срібний браслет. — З тих пір, як я вперше побачив тебе на тому святі… з тих пір, як ти так неймовірно танцювала серед вогнів, у мене всередині все перевернулося. Моє серце зашевелилося так, як не шевелилося ніколи в житті. Радхо, у мене ніколи не було таких серйозних намірів щодо жодної жінки, як щодо тебе. Прошу, вислухай мене… Я хочу, щоб ти була моєю. Моєю жінкою, моєю долею. Давай прямо зараз підемо до моїх батьків і в усьому їм признаємося.
В глибині душі Радха була безмежно рада почути ці слова. Її серце готове було вистрибнути з грудей від щастя, адже вона теж кохала його всією своєю чистою, пораненою душею. Проте сувора реальність індійського життя миттєво протверезила її. Вона згадала, хто вона, і хто він. Зібравши всю свою волю в кулак, дівчина вперлася долонями в його міцні груди й з силою оттолкнула Ярослава від себе.
— Ярику, зупинись! Ми з тобою з абсолютно різних статусів, ти хіба не бачиш?! — зі сльозами на очах, тихо, але палко зашепотіла вона. — Твоя мати й сестри неймовірно добрі до мене, вони дали мені притулок, одяг, захист… Але я — всього лише злиденна домробітниця, служниця в цьому палаці! А ти — мій господар, багатий спадкоємець величезної компанії! Між нами величезна прірва, і світ ніколи не прийме нас разом!
Обличчя Ярослава миттєво потемніло, а в очах спалахнула справжня чоловіча злоба на її слова. Він знову зробив крок уперед, майже притискаючи її до мармурового столу:
— Не говори так, Радхо! Ніколи більше не смій називати себе служницею чи домробітницею переді мною! Мені начхати на статус! Ти уявляєш, що зі мною було? Я з ума сходив від розпачу, коли дізнався, що твоя жорстока мачуха вигнала тебе на вулицю з пораненою ногою! Я шукав тебе по всьому Делі, кожну ніч, кожну секунду, молився всім богам, щоб просто побачити тебе живою! Прошу тебе, не бійся нічого. Ти ніколи не пожалкуєш, якщо довіришся мені. Я знаю, що ти теж відчуваєш те саме, я ж бачу це в твоїх очах…
— Ой, як цікаво! І про що це ви тут так палко говорите? — раптом пролунав від дверей різкий, уїдливий голос.
Ярослав і Радха миттєво відсахнулися один від одного. Радха сильно здригнулася, її обличчя в одну мить стало білішим за мармур мийки. У дверях кухні, схрестивши руки на грудях і презирливо обсмотрюючи їх, стояла Катерина. Вона щойно повернулася від своєї подруги, все ще зла після ранкового скандалу з матір'ю, і тепер її очі горіли підступним задоволенням. Вона зрозуміла, що впіймала брата на гарячому.
Радха, тремтячи від переляку, заквапилася виправдатися, опустивши голову перед Катею:
— Пробачте, пані Катерино… Будь ласка, не подумайте нічого поганого. Ми просто говорили про роботу по дому, я… я просто розпитувала про обов'язки…
Але Катерина лише гучно й зневажливо хмикнула, підходячи ближче й міряючи їх обох отруйним поглядом.
— Ну звісно, про обов'язки вони говорили! — отруйно розсміялася вона. — От тепер мені все стало абсолютно зрозуміло, братику! У вас, виявляється, тут шури-мури, таємні відносини за спиною у батьків! Ахаха, ну що ж, подивимося, як заспіває наша свята матуся, коли дізнається про це. Може, вона після цього вижемуть цю твою жалюгідну пасію прямо сьогодні на смітник, де їй і місце!
Ярослав заступив Радху своїм широким тілом, його кулаки стислися так, що побіліли кісточки, а голос став холоднішим за лід. Він зробив крок прямо до Катерини, дивлячись на неї з такою силою, що та мимоволі зробила крок назад:
— Катерино, я прошу тебе — закрий свій рот і не смій нікому говорити ні слова, ти зрозуміла мене?! Ми з Радхою самі все розповімо батькам, коли прийде час. Тільки спробуй бодай писнути — і ти сильно пошкодуєш, я тобі обіцяю.
Катя, попри страх перед гнівом старшого брата, усе ж висолопила язика і злісно вимовила:
— Зря ти так палко заступився за цю злиденну беднячку, Ярику! Подумай своєю головою, якщо вона в тебе ще лишилася! Ви ж абсолютно різні! У вас різняться гроші, походження, навіть культура зовсім інша! Вона ніколи не стане частиною нашого світу, ти просто зганьбиш нашу родину перед усім Делі!
Кинувши ці отруйні слова, Катерина різко розвернулася на своїх високих підборах і з гордим виглядом пішла геть із кухні, збираючись використати цю таємницю як головну зброю.
На кухні знову запала важка, гнітюча тиша. Радха стояла абсолютно перелякана, її погляд блукав по підлозі, а по щоках котилися гарячі сльози образи й страху. Вона знову подивилася на Ярослава, але цього разу в її очах була не лише любов, а й глибокий біль. Вона з силою оттолкнула його руку, коли він знову спробував підійти й заспокоїти її.
— Прошу тебе, Ярославе, уходи! Залиш мене, благаю тебе! — зі сльозами закричала вона напівпошепки, закриваючи обличчя долонями. — Ти бачиш, що відбувається?! Ми ще навіть нічого не встигли зробити, а через наші відносини вже починаються такі страшні скандали! Твоя родина розпадається через мене, Катерина зненавиділа матір, тепер дізнаються всі інші… Я не хочу бути причиною вашого нещастя! Уходи, забудь про мене, дай мені просто спокійно працювати й бути вдячною твоїй матері!
Ярослав бачив, як сильно тремтить дівчина, і розумів, що якщо він зараз продовжить тиснути на неї, це лише поглибить її паніку й закриє її серце назавжди. Він важко зітхнув, зціпивши зуби, і вирішив поки що відступити. Він зробив крок назад, даючи їй простір, але його погляд залишався твердим і обіцяючим.
— Добре, Радхо… Я піду. Але запам'ятай мої слова: я ніколи не відмовлюся від тебе. Ні Катерина, ні весь цей світ не змусять мене змінити мою думку.
Ярослав повільно вийшов з кухні, а Радха безсило опустилася на стілець, даючи волю сльозам, що капали прямо в мильну воду. А молодий чоловік, ідучи коридором, напружено думав, який же план придумати далі, як захистити свій ніжний білий лотос від отруйних язиків і що зробити, аби її налякане серце нарешті повністю розкрилося назустріч справжньому, палкому коханню.
