Глава 8. Червона нитка долі

Великий офіс компанії Антона Горлова зустрів Радху незвичною, майже храмовою тишею. Оскільки був час обідньої перерви, більшість індійських співробітників розійшлися по вуличних ятках, і просторі коридори зі скляними перегородками здавалися порожніми. Дівчина несміливо ступала мармуром, тримаючи в руках важкий блискучий термоз. На її тонкій талії шелестіла розкішна червона тканина нового сарі, а крихітний срібний натх у носі злегка здригався від кожного хвилюючого подиху.

На вході біля турнікетів сидів сивовласий індус-вахтер. Побачивши красиву дівчину, яка назвалася новою домробітницею родини Горлових, він шанобливо й мило посміхнувся та вказав рукою на масивні дубові двері наприкінці коридору:

— Тобі туди, бета. Сахіб якраз у тому кабінеті. Він сьогодні навіть не виходив.

Радха тихо підійшла до дверей, набрала в груди повітря й обережно штовхнула їх. Те, що вона побачила всередині, змусило її серце пропустити удар.

За величезним столом, заваленим горами паперів, рахунків-фактур та митних декларацій, сидів Ярослав. Його вигляд жахав: зазвичай бездоганно виголений підборіддя тепер покривала густа темна щетина, під очима залягли глибокі сірі мішки від безсоння, а сорочка була розстебнута на кілька ґудзиків. Він відчайдушно намагався завантажити свій мозок роботою, щоб хоч якось відволіктися від болісних думок про зниклу дівчину.

Радха ахнула, притиснувши долоню до губ. Усередині все перевернулося: невже цей суворий, могутній бізнесмен — син тієї самої доброї Олени та брат милої Ніки, яка врятувала її в храмі? Доля не просто звела їх, вона зв'язала їхні життя невидимими нитками в один міцний вузол.

Дівчина стояла як укопана, онімівши від шоку і міцно притискаючи до себе термоз. Почувши звук, Ярослав важко підвів голову. Його втомлені світлі плани миттєво розширилися від дикого, неймовірного подиву. Він не повірив власним очам: перед ним у променях делійського сонця стояла його ніжна квітка, його індійський лотос, жива й неушкоджена, та ще й у розкішному червоному шовку.

— Радхо?! Ти… ти тут?! — Ярослав буквально вискочив з-за столу, перекидаючи кілька папок.

Від несподіванки й страху перед цим палким напором Радха здригнулася й випустила з рук термоз. Важкий метал із гуркотом упав на підлогу, а дівчина, піддавшись паніці, розвернулася і кинулася бігти геть по коридору. Ярослав, не гаючи ні секунди, кинувся за нею. Вона знала, що єдине місце, де вона може загубитися і знайти душевний спокій — це Агра, туди вона й виїхала першим же рейсовим автобусом, сподіваючись, що біля підніжжя великого символу кохання її ніхто не знайде.

Але Ярослав, не гаючи ні секунди, кинувся слідом за своєю долею.

І ось тепер, під палким індійським сонцем, вони опинилися на площі біля реального, величного біломармурового Тадж-Махалу. Серед білих стін та прохолоди старовинного мармуру Ярослав нарешті наздогнав дівчину, перекривши їй шлях біля однієї з високих арок.

Радха втиснулася в справжню мармурову стіну Тадж-Махалу, яка століттями берегла таємниці великої любові. Вона виставила вперед тремтячі руки, роблячи захисний рух, і благально заговорила українською, яку так старанно згадувала:

— Будь ласка, пане Ярославе, не підходьте… — вона ховала долоні за спину, щоб він не побачим, як сильно її б'є дрож. — Моє місце — прибирати цей дім. Між нами прірва. Я тепер працюю у вашої матері й не можу зрадити її ні за що.

Ярослав зробив рішучий крок уперед по білій мармуровій плиті, перехоплюючи її переляканий, але такий рідний погляд. В його очах спалахнув небезпечний, нестримний вогонь:

— Мені байдуже до прірви, Радхо. Я побудую через неї міст. І статус — це останнє, що розлучить мене з тобою.

Радха глянула на нього, і в глибині її карих очей промайнула така безмежна радість від цієї зустрічі, що їй до болю захотелося підняти руку й торкнутися його колючої щоки. Але згадка про шляхетність Олени та Ніки стримала її. Вона не мала права принести сором у цей святий для неї дім.

Ярослав, не стримавшись, зробив крок і міцно обхопив її за талію, притискаючи до себе. Радха від несподіванки закрутилася в його руках і почала кулачками бити його по міцній спині: — Ти з глузду з'їхав?! Що ти робиш, відпусти негайно! Нас побачать!

— Не відпущу! Ми з Микитою всю ніч шукали тебе по всьому Нью-Делі, з ніг збилися! — палко вимовив Ярослав, заглядаючи в її обличчя.

— Да ви що?.. Ви шукали мене? — Радха здивовано завмерла, перестаючи опиратися.

— Так. І це ще не все. Я вже дав наказ нашим юристам і поліції — твою жорстоку мачуху Калу заарештують. Тепер ця стара тварюка згниє в тюрмі за все, що вона з тобою зробила!

Радха зблідла й затремтіла від шоку: — Ні, Ярославе, не варто, прошу тебе! Не зв'язуйся з цим, це небезпечно для тебе!

— Якщо треба, я спалю все місто, я ж сказав… Заради тебе, Радхо, — його голос став тихішим, але твердим як сталь. — І якщо ти вже працюєш на мою родину, значить, настав час розповісти батькам, хто ти для мене насправді.

— Ні, благаю, не треба! Твоя сестра Ніка та твоя мати такі добрі… Вони сьогодні навіть заступилися за мене перед… — Радха раптом осіклася, прикусивши язика.

Ярослав миттєво насупився, його бізнесова хватка повернулася:

— Серйозно? Хтось тебе вже встиг образити в нашому домі?

Радха опустила погляд додолу, намагаючись уникнути відповіді, але під його важким поглядом тихо прошепотіла:

— Це… твоя середня сестра.

Ярослав аж змінився на обличчі, а його голос зазвучав із глухим гнівом:

— Катерина… Ну ка ходімо тоді додому. Зараз же.

— Тільки прошу тебе, Ярославе, ні слова їм! І взагалі, нам не суджено бути разом… — благала Радха, поки він за руку впевнено тащив її назад до кабінету, щоб забрати речі.— Тільки поїж спочатку, прошу, їжа ж гаряча, — тихо додала вона, показуючи на піднятий термоз.

— Я вже взяв усе, що мені потрібно, мила, — Ярослав зупинився, ніжно підніс її тендітну долоню до своїх губ, поцілував її руку й одразу повів дівчину до виходу, саджаючи у свій позашляховик.

Коли вони з громом увірвалися на віллу, Катерина сиділа у вітальні на дивані, розвалившись і з апетитом хрумтячи чипсами з великої пачки. Радха, користуючись моментом, швидко вислизнула з холу й побігла до своєї кімнати на першому поверсі, щоб зачинитися там і не бути причиною грандіозного скандалу.

Ярослав важким кроком увійшов до вітальні. Його крик змусив Катю здригнутися:

— Ти що взагалі, сестро, совість свою останню втратила?! Кого ти з себе уявила?!

Катерина, продовжуючи жувати чипси, незадоволено зиркнула на нього:

— Що? І ти туди ж, братику? Мама і Ніка тепер збожеволіли через цю брудну нищебродку, а тепер ще й ти на мене кричиш?

Ярослав здивовано і з шаленою люттю вихопив пачку чипсів з її рук, жорстко схопив Катю за зап'ястя і притягнув до себе:

— Не смій так про неї говорити! Вона — людина, ти мене зрозуміла?! Ще одне брудне слово в її бік, ще один твій вибрик — і я тебе особисто з цього дому виставлю! Отямся!

Катерина аж перелякалася — вона ніколи не бачила свого зазвичай стриманого старшого брата в такому дикому сказі.

На цей шум з другого поверху швидко збігли Ніка та Аліса.

— Брате, що тут за крики? Що взагалі сталося? Що з тобою таке коїться? — стурбовано запитала Ніка, переводячи погляд з Ярослава на перелякану Катю.

— Нехай твоя сестра навчиться поважати людей! — відрізав Ярослав, важко дихаючи.

Якраз у цей момент з міста на машині повернулися Олена та Антон. Побачивши напружену атмосферу в холі, Олена підбігла до старшого сина:

— Дівчата, Ярославе, що тут коїться? Синку, яка муха тебе вкусила, чому ти кричиш на сестру?

І тут з-за спини батьків з'явився Микита. Він тримав свій вічний ноутбук під пахвою, поправив круглі окуляри на носі й хитро, багатозначно посміхнувся. Микита миттєво все зрозумів — його брат знайшов свій лотос прямо у власній вітальні.

Антон та Олена розгублено дивилися на Ярослава, а от Аліса з Нікою, помітивши, як палко брат захищає нову домробітницю, перезирнулися між собою. В їхніх жіночих головах одразу зродилася закономірна підозра: тут криється якась велика таємниця, і Ярослав точно знає Радху набагато довше, ніж кілька годин. Дівчата твердо вирішили, що сьогодні вночі вони влаштують справжній допит для Микити і випитають у нього абсолютно всі секрети старшого брата.