Кажуть, космос пахне малиною та розпеченим металом. Для Северина він пахне свіжою кавою та парфумами чоловіка, у якого він мав необережність задивитися в університетській черзі.

Понеділок і так був жахливим, але зустріч із цим зухвалим красунчиком змінила все. Випадкове вибачення переростає у спільну каву, а кава — у побачення, які здаються виходом у відкритий космос, де немає гравітації, а є лише пристрасть і незрозуміла рідність душ. Але всесвіт має специфічне почуття гумору.
Коли наступного ранку Северин заходить до аудиторії, він виявляє, що людина, яка вчора тримала його за руку, тепер стоїть біля кафедри. Алан — його викладач. І тепер їхній спільний всесвіт під загрозою вибуху.

– Знайдіть мені цей норовливий шмат м’яса. Хоч з-під землі дістаньте! Та без ласої здобичі не повертайтеся! – грізно виблискують очі господаря.
– Так, пане! Ми пустили по сліду стрімкого Данте, але на трасі пес безсилий. Виходить, її підібрало якесь авто…
– Байдуже, хоч прибульці. Я оголошую полювання! А тому, хто поверне дівку - обіцяю файну тачку зі свого стійла.

Я людина, що вміє вирішувати складні питання. Причому раз і назавжди. За це мені добре платять, адже я професіонал, що ніколи не помиляється. Кохання не входить в мої плани, а жінки – то лише засіб для зняття стресу. Та одного разу я все-таки схибив, коли виконуючи роботу, не помітив її. Тієї, що покохав. А вона взяла за мету: завдати мені мук і смертельного болю.

Вона рано втратила батьків і залишилася сам на сам з жорстокою долею. Її краса стала головним ворогом, а могутній залицяльник переслідував і заважав мріяти про справжнє кохання. Навколишній світ просто кишів продажністю й розпустою. І в той момент, коли здалося, що вона зустріла свого єдиного – можновладець наказав викрасти, щоб підкорити або знищити її...