Кажуть, вогонь не забуває тих, кого забрав. У XVIII столітті у звичайному селі на Поділлі за нез’ясованих обставин гине породистий кінь місцевого шляхтича, і це коштує життя молодій знахарці.
У XXI столітті під капотом розкішного авто чекають свого часу сотні кінських сил, а в елітному ліцеї зустрічаються двоє, чия історія колись була перервана рукою ката.
Чи стане вогонь цього разу світлом для їхнього кохання, чи він лише чекає нагоди завершити те, що розпочав три століття тому?

Окупований Покровськ здається мертвим: порожні вулиці, чужі прапори, зруйновані будинки й мовчання, важче за шахтну породу. Але місто лише прикидається. Під його підвалами прокидається Покрова — темна сутність із вугілля, пам’яті, жіночого сміху й люті. Юлія повертається сюди під виглядом лояльної журналістки, щоб знайти коханого Олександра, зниклого після фільтрації. Її камера бачить правду: окупанти на знімках стають порожніми оболонками, будинки дивляться у відповідь, а написи на стінах говорять голосом міста. Щоб урятувати Олександра й не дати ворогу зламати серце Покровська, Юлії доведеться спуститися нижче — туди, де пам’ять живіша за смерть, любов небезпечніша за вибухівку, а місто готує дуже чорний сюрприз для тих, хто вирішив назвати його своїм. І сміятися буде останнім. Без жалю.