Раді Вас бачити!

Вона вперше не могла зрозуміти, сон це чи реальність... Усе видавалося надто схожим на марення, але відчувалося неймовірно справжнім.  

Дженіфер перебувала на балконі й могла відчути прохолодне повітря, роздивитися усе навколо, але поворухнутися не вдавалося. 

Її слух вловив стукіт підборів, а потім хтось став поруч. 

– Досягни або помри, –  пролунав тихий шепіт незнайомки, –  стань королевою, не закохавшись ні в кого з любовних інтересів, якщо ж не зможеш, то помреш у своїй реальності. 

Це звучало надто дивно і безглуздо. 

– Про що ви…говорите? – спробувала запитати вона, та не змогла видушити з себе ні звуку. 

І все ж та жінка відповіла, мовби прочитала її думки. 

– Коли життя втрачає сенс, я даю можливість, – з усмішкою зазначила вона, наче щиро вірила в те, що каже. 

– Ви що божевільні? – не змогла стриматися Джен від цього питання. 

– Я надто багато років прожила, щоб звертати увагу на щось таке незначне, – протягнула вона, пильно подивившись на неї. Її очі були чорними, від погляду на які стало лячно, додала, – ти хочеш знати, чому я це роблю? 

Вона лиш змогла кивнути. 

– Ти не перша і не остання, хто зробить це, – махнула рукою вона і продовжила: – Я просто хочу дати шанс тим, хто стоїть на межі відчаю і на краю прірви, бажаючи завершити своє жалюгідне життя. 

До Дженіфер не одразу дійшов сенс сказаного, а коли зрозуміла –  спробувала заперечити. 

– Але я не бажаю померти! – скрикнула вона. – Так, я ненавиджу своє життя, воно жахливо мене втомлює і постійно чогось не вистачає, але це ж…

Незнайомка зупинила її. 

– А у тебе занадто хороший контроль, – чи то похвалила, чи навпаки розсердилася через це. – Добре, тоді як щодо поговорити про винагороду за виконання цього завдання? – перевела тему вона. 

– Винагорода? Чому ви не почали з цього одразу, навіщо були ці дивні філософсько - божевільні розмови? – очі Джен спалахнули якимось азартом. 

З легкою посмішкою вона кинула. 

– Ти зможеш потрапити у будь - яку бажану реальність...

 Джен подивилася на неї здивовано і з недовірою в очах.  

– У сенсі?

– Книга, манхва, дорама, фільм, гра тощо. Я можу зробити так, що ти потрапиш куди захочеш з побаченого чи прочитаного і станеш будь - яким персонажем, навіть новим, – з відчуттям власної величі промовила вона, чекаючи на її захоплення і Джен не забарилася. 

(Ні, ну я її повністю розумію)

Вона декілька митей дивилася на неї вражено, не знаючи, як їй відповісти. Але у глибині душі давно вже все знала. 

–  Я погоджуюся, –  твердо мовила, хоч і розуміла, що це точно якась мишоловка.

–  Договір підписаний, –  посміхнулася та і додала якось зловісно. – Щасти тобі, Джен. 

Вона простягнула руку кудись в пороженечу і покликала. 

–  Тепер ви скажете, ким є? 

–  Називай мене Кесседі Амфро, –  промовила вона таким тоном, наче була знаменитістю, про яку повинен був знати кожен. 

Тільки вона зовсім не памятала, щоб чула його. А з першим ранковим світлом усе зникло, мов і не траплялося зовсім.

Розмови з персонажами. 

“Користувачка Елевонда змінила ім'я на Тесс”

Тесс. Цікаво, ти хоча б колись не змушуєш людей обманом підписувати угоди, Кес? 

Кеседі. Мені подобається бачити вираз їхніх обличчь, коли вони це усвідомлюють. 

Тесс. А ті, які можуть тебе переграти? 

Кеседі. А за ними…ще більше. 

Тесс. Тоді подивимося, чим це все завершиться. 

Кеседі. Я рада, що довірила тобі цю історію. 

Тесс. Я теж рада, що ти зробила це, альдерін.