Раді Вас бачити!

Я задумливо проводила цю дівчину поглядом доти, доки дворецький не зачинив за нею ворота, наче боялася, що вона повернеться. Що змусить обирати вже зараз?

І навіть коли вона зникла з поля зору, я все ще дивилася в той самий бік, намагаючись осмислити своє власне хвилювання.

З полегшенням видихнула тільки тоді, коли зрозуміла, що цього не станеться. Вона пішла, але хто зна, коли прийде знову.

Повернулася у вітальню, допила вже давно охололий чай. Нервово стиснула руки.

– Що ти про неї думаєш? – нарешті зважилася запитати я, підіймаючи погляд на свого чоловіка.

– Сама ж бачиш, що вона не обманює, – важко зітхнув Шефрен.

Його погляд ковзнув убік – туди, де за дверима, у безпеці, залишалися наші діти. Нянечка Дороті доглядала за ними і востаннє, коли я згаглядала в кімнату діти мирно спали.

– Він прийде, якщо ми будемо їй допомагати, – порушив мої думки чоловік.

Я відчула як починаю тремтіти від неконтрольовано страху, а серце завмирає. "Він" Той хто зруйнував наше спокійне життя, змусив відмовитися від влади, яку ми вже майже отримали і змусив втекти.

Усе заради захисту двох наших дітей. Ейлірея і Натан.

Заради них я не боялася усе втатити і підставити когось іншого. Тобто, принца Фредеріка.

– Але ти хочеш допомогти їй? – проникливо запитав Шефрен, наче прочитавши усі мої думки.

Я важко зітхнула і кивнула. Вона ні в чому не винна дівчина, яка могла опинитися у цьому світі так само випадково як і я. І зараз через наші дії вона може опинитися в самому епіцентрі бурі і хто знає до чого це призведе?

– Невпевнена, – нарешті відповіла я, – просто мені цікаво дізнатися, яка вона людина і як на неї вплине правда.

– Зробимо так, – Шефрен сів поряд, обережно взяв мою руку в свою. Його пальці були холодні, як завжди, коли він ухвалював важке рішення. – Ми станемо для неї друзями. Підтримкою в цьому світі. Але не надаватимемо всю інформацію відразу.

– Але це ж не чесно відносно неї, – заперечила я, хоча й погоджувалася.

– Тоді, – протягнув він, – коли вона дізнається усе сама, ми підтвердимо це.

– Це хороший варіант, – усміхнулася, відчуваючи полегшення від рішення, яке прийняли.

Тоді я й підозрювати не могла до чого це призведе. Що це рішення стане найбільшою нашою помилкою. І ми більше не зможемо стояти осторонь подій, які відбуватимуться.

Але зараз я хотіла вірити, що приховати усе правильно.

Вона ж також перевіряє нас.