Спочатку:
На сторінку книги
Пролог
Греція. Ніч.
Музей давно занурився в тишу. За вікнами мерехтіли вогні нічного міста, а десь далеко шуміло море.
Четверо чоловіків стояли в темному автомобілі неподалік від будівлі музею.
На задньому сидінні лежала фотографія стародавнього бронзового шолома.
Арсен Мирзоєв узяв її до рук і ще раз уважно подивився на зображення.
— Саме він, — тихо сказав чоловік.
— І через цей шматок старого металу ми ризикуємо всім? — невдоволено запитав Денис.
Арсен усміхнувся.
— Це не просто старий метал.
Рашид нахилився ближче.
— Тоді що?
Арсен перевернув фотографію.
— Ключ.
Віктор насупився.
— До чого?
— До того, що шукають люди набагато багатші й небезпечніші за нас.
На кілька секунд у машині запала тиша.
— То, може, віддамо його їм і будемо жити спокійно? — пожартував Денис.
Арсен подивився на нього так, що той одразу перестав усміхатися.
— Пізно повертати назад.
Він знову глянув на музей.
— Сьогодні ми заберемо шолом.
Четверо чоловіків вийшли з автомобіля.
Вони були впевнені, що продумали все.
Впевнені, що після цієї ночі стануть багатшими.
Впевнені, що ніхто не дізнається, хто стояв за пограбуванням.
Але Арсен не знав одного.
Ця крадіжка зруйнує не тільки його життя.
Вона випадково втягне у небезпечну історію людину, яка взагалі не має до злочинного світу жодного стосунку.
Людину на ім'я Максим Коваленко.
Звичайного вчителя історії.
І чоловіка, який навіть не здогадувався, що зовсім скоро його назвуть чужим ім'ям.
— Арсен Мирзоєв.
А далі все піде зовсім не за планом.
