Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Пролог

Карпати не спали ніколи. Навіть у найглибшу ніч, коли полонини ховалися під срібним туманом, а вітер завмирав між смереками, у лісі жило щось давніше за людську пам’ять. Старі гуцули казали: ліс дихає. І якщо уважно слухати, можна почути, як у темряві шепочуть дерева, перегукуються невидимі духи та стогне сама гора.

Над селом Явірник нависала важка осіння ніч. Хмари повзли так низько, що здавалися частиною гірських схилів, а місяць лише зрідка проривався крізь їхню чорну вовну. Смереки стояли нерухомо, мов мовчазні вартові, але їхні вершини тихо скрипіли, ніби попереджали про небезпеку.

Десь у глибині лісу тріснула гілка. Потім ще одна. Звук прокотився між деревами й затих.

На краю Явірника старий Михайло саме замикав хлів, коли раптом завмер. Коні били копитами, корови нервово мукали, а собаки, замість гавкати, скавуліли й тулилися до землі. Чоловік підняв очі до темної стіни лісу. Йому здалося, що між деревами промайнули тіні — надто великі, щоб належати вовкам.

Вітер раптово змінився. Він приніс із гір запах сирої землі, моху… і чогось металевого, схожого на кров.

Михайло перехрестився.

— Знову прокинулися… — прошепотів він.

Колись давно старійшини розповідали про Хранителів Карпат — істот, народжених із коріння гір і туману полонин. Вони охороняли Серце Карпат і не втручалися в людське життя, доки люди не порушували межу між своїм світом і світом лісу. Та останніми місяцями межа ставала дедалі тоншою. Ліс відступав під сокирами, у горах з’явилися чужинці, а річки після дощів несли чорний намул, ніби сама земля почала гнити зсередини.

І тієї ночі Карпати відповіли.

З глибини хащ долинув протяжний рев. Він не був схожий ні на ведмежий, ні на вовчий. У ньому змішалися лють звіра, стогін дерева й відлуння грому. Вікна в найближчих хатах задрижали, а над лісом знялася зграя переляканих воронів.

Тіні рухалися до села. Повільно. Невідворотно. Наче сама темрява сходила з гірських схилів.

Явірник ще спав, не знаючи, що цієї ночі давня легенда перестане бути лише легендою. А разом із нею прокинеться сила, здатна змінити долю всіх, хто живе під тінню Карпат.

Торія Ліра
Серце Карпат. Принцеса лісу

Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!