Він приходив у маленький магазин майже щодня. Не тому, що йому так сильно хотілося колу, а тому, що там працювала вона. Дівчина з добрими очима й щирою усмішкою, яка завжди вітала його лагідним голосом.

Їхні розмови починалися з простих фраз:
— «Доброго дня!»
— «Вам пакет потрібен?»

Але кожного разу між ними народжувалася невидима ниточка. Він залишався біля каси на кілька секунд довше, ніж треба, а вона тихо опускала очі, щоб приховати усмішку.