Спочатку:
На сторінку книги
— Юсуф має рацію. І, Саміре, ти ж пам’ятаєш: якщо твій намір справді серйозний, твій батько й я завжди поруч.
Батько Саміра нарешті відклав телефон і підвівся.— Айша… — сказав він повільно, ніби смакуючи це ім’я. — Ми маємо діяти мудро. Вона ще молода. Її сім’я буде перевіряти кожен твій крок. А ти маєш довести, що здатен захистити й зробити її щасливою.
Самір кивнув. Його очі світилися впевненістю.— Я знаю. І я доведу це.
Юсуф підморгнув братові й прошепотів:— Якщо треба, я допоможу!
Атмосфера в будинку Саміра була зовсім іншою — більше радості й підтримки, але в повітрі теж відчувалася напруга перед важливими кроками.
