Весна для Лелі мала бути святом. Але зникнення коханого Ладо перетворило світ на тінь. Три місяці очікування — і він повертається. Живий, усміхнений, майже такий, як раніше. Та щось у ньому змінилося: біле волосся, порожні спогади, тиша в очах. Бабусині оповідки про духів і печаті в горах стають дедалі реальнішими. Чи справді це Ладо — чи хтось, хто взяв його місце? «Межа між» — це історія кохання й втрати, давніх сил і людської пам’яті. Тут легенди переплітаються з буднями, а весна може стати як початком, так і кінцем.

У світі, де зникли звуки, люди навчилися говорити дотиками, жестами й тишею. Лелій живе у зруйнованому місті разом із другом Воленом, поки у його снах не з’являється лисиця. Вона — не просто звір, а провідниця між світами. Разом із новими знайомими й маленькою спільнотою він шукає відповіді: що сталося зі світом, чому виникають воронки й яку часточку себе треба віддати, аби врятувати інших. Це історія про тиху ніжність, силу дружби і фольклор, який оживає серед руїн.

Після великої трагедії в особистому житті, головна героїня Ляна переїжджає до будинку у Богом забутому селі на Галичині. Дівчина намагається почати все спочатку, сподіваючись віднайти душевний спокій в глибинці. Проте одразу після переїзду вона зіштовхується з дивними та незрозумілими подіями. У будинку чуються кроки та дитячий плач. Невдовзі Ляна стає свідком дивного язичницького обряду посеред ночі в лісі. Сусідка попереджає її про те, що виходити після заходу сонця надвір небезпечно і наполягає на тому, щоб Ляна закривала камін. Дівчина не надає значення словам дивної жінки і вже наступної ночі розуміє, що поруч з нею в ліжку є ще хтось…

Через трагічні родинні обставини Ганна забрала до себе дітей названої сестри. Події, що потім відбулись, змусили жінку скористатись своїм чорним секретом, аби здолати давнього ворога, якого Ганна вважала померлим.