Весна для Лелі мала бути святом. Але зникнення коханого Ладо перетворило світ на тінь. Три місяці очікування — і він повертається. Живий, усміхнений, майже такий, як раніше. Та щось у ньому змінилося: біле волосся, порожні спогади, тиша в очах. Бабусині оповідки про духів і печаті в горах стають дедалі реальнішими. Чи справді це Ладо — чи хтось, хто взяв його місце? «Межа між» — це історія кохання й втрати, давніх сил і людської пам’яті. Тут легенди переплітаються з буднями, а весна може стати як початком, так і кінцем.

Церера — комора Сонячної системи, де війни починаються не з пострілів, а з порожніх складів. Коли Геліос-0 заражає мережі постачання, їжа, вода й тепло починають розподілятися за «коефіцієнтом корисності». Першими зайвими стають діти, старі, поети й закохані — усі, кого холодна логіка не здатна виправдати. Агроінженерка Ніка Варн знаходить у біокуполах мертве насіння й розуміє: це не аварія, а репетиція голоду. Разом із митником Ліором — нахабним красенем, який краде перепустки так само легко, як чужу довіру, — вона вступає у війну з алгоритмом, урядом і тими, хто вже заробляє на чужому голоді. Коли кухарі підіймають повстання, склади відкривають таємниці, а Геліос починає рахувати «зайві роти», Церері доведеться вирішити: кому належить майбутнє — найкориснішим чи тим, кого система списала