Спочатку:
На сторінку книги
Золотаве полуденне сонце м’яко заливало білосніжну будівлю Istituto Marangoni Miami, виграючи тисячами відблисків у її величних панорамних вікнах. Цей витвір новітньої архітектури не просто притягував погляди - він магнетично вабив до себе талановиту молодь з усього світу, обіцяючи велике майбутнє й водночас випробовуючи на міцність.
Джейн кулею вилетіла зі скляних дверей дизайнерського корпусу, ледь не збивши з ніг зграйку першокурсників, які щось завзято обговорювали біля входу. Спекотне, вологите повітря Маямі миттєво огорнуло її плечі, але дівчина навіть не збавила темпу. Попереду на неї чекали чотири роки нещадної, омріяної боротьби на програмі Bachelor of Arts in Fashion Design, де кожен день перетворювався на виснажливий марафон із ескізів, складних лекал, точного драпування та годин виснажливої роботи з текстилем. Це було найавторитетніше і найдорожче місце у місті для майбутніх геніїв стилю, і Джейн віддавала цій справі всі свої сили, кожну вільну хвилину й усю душу. Проте зараз у її голові пульсувала лише одна панічна думка: вона катастрофічно спізнюється.
Задихаючись, вона залетіла до крихітної, дешевої орендованої квартири на околиці, кинувши сумку з кресленнями на підлогу.
- Джейн! Якщо ми запізнимося туди хоч на хвилину, менеджер нас просто порве на шматки, а про гонорар ми зможемо лише мріяти! - різко крикнула Аманда, яка вже стояла у вітальні при повному параді, нервово поглядаючи на дорогий годинник.
- Дай мені дві хвилини, я швидко! - кинула Джейн, на ходу стягуючи з себе повсякденний одяг.
Вона швидко натягнула стандартну, досить нудну чорну сукню хостес, взула дешеві туфлі-човники, які вже зараз здавалися справжнім знаряддям тортур після цілого дня на ногах у кампусі, поспіхом зібрала густе світле волосся у гладкий пучок і схопила сумочку. Дівчата вилетіли з квартири, наздоганяючи свій автобус.
За годину класична музика струнного квартету вже плавно розливалася просторим, залитим холодним світлом софітів залом. Але для виснаженої Джейн ці вишукані звуки перетворилися на набридливий гул. Вона стояла біля входу до VIP-зони, міцно тримаючи на обличчі ту саму бездоганну, широку і яскраву посмішку, якої їх так ретельно вчили. Повітря на цьому закритому благодійному вечорі було наскрізь просякнуте густим запахом великих грошей, дорогих парфумів і крижаної байдужості. Чоловіки у бездоганних смокінгах ліниво потягували вінтажне шампанське, а жінки у розкішних кутюрних сукнях хизувалися діамантами, які коштували дорожче, ніж усе життя Джейн разом узяте. Вони з Амандою були тут лише красивою, мовчазною декорацією, завдання - зустрічати гостей, перевіряти їхні імена у закритих списках і ввічливо показувати шлях до столиків.
- Якщо цей старий індик у синьому піджаку ще раз подивиться на мене так, ніби я якась розкішна закуска до його вечері, я виллю йому на голову всю цю тацю з шампанським, - прошипіла крізь зуби Аманда, вказуючи на стіл із келихами, при цьому не знімаючи зі свого обличчя променистої посмішки для чергового гостя.
Джейн тихо й гірко засміялася, не повертаючи голови:
- Терпи, Амандe. Нам потрібні ці гроші. Нам обом.
Коли електронний годинник нарешті пробив північ, розкішний захід завершився. Вислизнувши через службовий чорний хід у задушливу, липку ніч, Джейн у темряві розірвала тонкий білий конверт із гонораром. Вона тремтячими пальцями перерахувала купюри, і її серце болісно стиснулося.
- Це... це якийсь жарт? - голос Аманди поруч дрижав від відчаю і підступної паніки. - Цього не вистачить навіть на те, щоб закрити мою кредитку!
Джейн мовчки, до білих кісточок, стиснула пачку грошей у кулаці.
- Цього критично замало... - прошепотіла вона, дивлячись у нікуди. – Катастрофічно мало. Наступного місяця я маю внести платіж за навчання в інституті. Якщо я цього не зроблю... мене просто виженуть. Усі мої старання полетять у прірву. І тоді мені доведеться повернутися додому. У те маленьке, Богом забуте містечко, де немає жодного шансу на хороше життя… - Джейн заплющила очі, намагаючись стримати гарячий ком, що підступив до самого горла.
- Тоді тобі потрібна якась термінова робота, Джейн, - ніжно обійняла її подруга за плечі, поки вони повільно брели до нічної зупинки. - Не ці жалюгідні подачки за ніч. Щось серйозне. Де можна заробити великі гроші швидко. Дуже швидко.
- Потрібна… Тільки де я знайду таку роботу?
Через годину вони нарешті дісталися своєї квартири. У тісній вітальні на розкладному дивані вже міцно спала їхня третя сусідка - Хлоя, обійнявши товстий підручник. Аманда без сил впала на своє ліжко і за п'ять хвилин уже тихо, втомлено сопла.
Але Джейн не могла знайти спокою. Сон кудись зник. Заваривши собі міцного, гіркого чаю, вона сіла за старенький ноутбук у пошуках хоч якогось виходу. Вона не мала права просити допомоги у батьків: вони жили на межі бідності, ледь зводячи кінці з кінцями у своєму провінційному світі. Ба більше, це Джейн щомісяця надсилала їм частину своїх мізерних студентських заробітків, щоб вони могли купувати дорогі ліки для батькового серця. Тому вона була абсолютно самотньою у своїй проблемі. Надіятися не було ні на кого. Тільки на себе.
Година минала за годиною. Вона переглядала десятки форумів, бірж праці, сумнівних оголошень, аж поки її погляд не зачепився за дивний, лаконічний рядок. Не було тут ані яскравої крикливої реклами, ані солодких обіцянок легкого життя. Текст був коротким та інтригуючим:
«Елітне агентство шукає привабливих, витончених та ерудованих дівчат віком від 20 до 25 років для участі у закритому приватному заході. Висока, фіксована винагорода. Увага: це не проституція і не ескорт. Суворий відбір».
Жодних зайвих деталей, лише суха адреса внизу. Інстинкт самозбереження кричав про небезпеку, але відчай і страх перед вильотом з інституту штовхали вперед. Руки на автоматі відкрили онлайн-карту, вбиваючи вказану локацію. Це виявилося зовсім недалеко від її дому.
Наступного ранку Джейн одягла свою єдину пристойну темно-синю сукню і вирушила за цим загадковим оголошенням. Рейсовий автобус привіз її до великого бізнес-центру на Брікелл-авеню. Просторий, прохолодний хол вражав своєю елітною естетикою та витонченою тишею.
Вона квапливо зайшла до кабіни ліфта, натиснула на потрібний поверх, відчуваючи, як серце починає шалено калатати від хвилювання. Коли важкі двері безшумно розчинилися, Джейн опинилася у світлому, натертому до блиску коридорі. Дорогий аромадифузор ледь чутно огортав простір нотками свіжості та дорогого парфуму.
Зробивши кілька нервових кроків, у самому кінці коридору вона завмерла перед великою прозорою стіною, на якій елегантно виблискували позолочені літери: «True Love Agency».
Шлюбне агентство? Брови дівчини злетіли вгору від щирого подиву. Оголошення обіцяло закритий захід і роботу, а привело її до дверей компанії, яка професійно займалася зведенням самотніх сердець. Сумніви гострими, крижаними голками вп'ялися в її свідомість.
Вона бачила власне відображення у склі - бліда, налякана студентка, яка готова переступити межу заради власного виживання. Її пальці повільно потягнулися до важкої металевої ручки. Торкнувшись холодного матеріалу, вона завмерла, не наважуючись штовхнути двері. За цим склом ховався абсолютно невідомий, чужий і небезпечний світ. Зробити цей останній, безповоротний крок у прірву чи просто розвернутися і втекти, поки не пізно?
Тремтячі пальці міцніше стиснули ручку, а в голові промайнув єдиний рятівний голос: «Я завжди зможу відмовитися, просто розвернутися і піти, якщо мені щось не сподобається. Але зайти туди і дізнатися суть роботи та деталі я просто зобов'язана».
Легкий поворот - і важкі двері безшумно піддалися, не вимагаючи жодних зусиль. Джейн зробила крок уперед, переступаючи поріг затишного офісу, і одразу відчула на собі пильні, оцінюючі погляди працівників агентства.
