На вулицях Сіроміста з'явився голий чоловік у пакеті — а разом із ним у місто повернулася стара магія.
Поки всі сміються й знімають відео, у тіні вже збираються ті, хто полюють не за скандалами, а за силою.

Він — експеримент, що мав бути ідеальним перевертнем. Вона — дівчина з тихим відьмацьким даром, яка шиє найчудернацькіший одяг і бачить трохи більше, ніж інші.
Їхнє знайомство змінить усе. Бо справжнє кохання, навіть у придуркуватому місті, залишається найнебезпечнішою магією. А коли долучаються божевільний вчений із минулого та стара копша, навіть найабсурдніша історія може виявитися справжньою.

"Не вовча справа" — перша книга циклу "Тіні Сіроміста".
Історія дружби, кохання, абсурду й війни за свободу серед привидів, перевертнів і тасманійських дияволів.
Оновлення: пн, ср, пт

У світі, де портали ведуть у безліч реальностей, а магія може як рятувати, так і знищувати, бар “Зелений Змій” - не просто місце для випивки. Це точка збору тих, хто балансує між світами, полює на чудовиськ і виправляє помилки, які краще було б ніколи не робити.
“Хроніки бару "Зелений Змій"” - це історія про магію, втрати, дружбу і вибір, який доводиться робити навіть тоді, коли ціна - власна душа.

Світ, у якому ельфи панували над людьми, змінився назавжди, коли останній нащадок ельфійського роду залишився серед людей, не відрізняючись від них зовні. У Дереві — ізольованому суспільстві, що не знало про існування інших поселень, — життя здавалося незмінним, аж поки люди й напівкровки не зіткнулися з неминучою загрозою: безпліддям і повільним вимиранням.
Невдовзі з’являється ще страшніша загроза. Загадкові смерті та минуле, про яке всі воліли забути, починає виринати назовні. Це змушує нащадка ельфів вирушити на пошуки правди. Та кожен крок відкриває нові таємниці.

Про юну дівчину, яка знає, який тягар чи то пак дар, приймає на свої плечі. Проте, як виявилось - зовсім не готова. Ні до дару, ні до таємниць, ні до страшних наслідків, які її чекають в результаті.

Всі події і герої книги – вигадані, будь-які співпадіння – випадкові.
Книга писалась ще в студентські роки і я зовсім не планувала її виставляти, адже це була суто проба пера. Та можливо, комусь сподобається)

До чого сняться жахи минулого?
Особливо тоді, коли вони повертаються саме в мить, коли починається новий шлях - шлях, від якого не можна відмовитися.
Арідара - воїтелька, котра давно забула, що таке спокій.
Разом із кількома найманцями вона бере на себе завдання супроводити чаклуна Кріст’єра з північного Лаору до південного Тріграду.
Подорож, що мала бути простою справою, стає випробуванням: не лише сили й вірності, а й самої суті душі.
На їхньому шляху - землі, де війни не закінчуються навіть після підписання миру.
Де союзник може виявитися ворогом.
Де тіні минулого чекають у кожному кроці.
І коли здавалося, що гірше бути не може, Арідара розуміє - найстрашніший ворог не той, хто стоїть перед нею.
А той, кого вона носить у собі.