Спочатку:
На сторінку книги
Пролог.
Діана не боялася конкурентів, багатомільйонних контрактів, складних переговорів і навіть акціонерів, які вважали своїм святим обов’язком поставити їй сто запитань за п’ять хвилин.
Але була одна річ, перед якою успішна двадцятидев’ятирічна бізнесвумен почувалася абсолютно беззахисною.
Її родина.
Особливо — на Великдень.
Після кількох років життя у великому місті Діана нарешті вирвалася до рідної Самари, щоб відсвяткувати Великдень разом із батьками, тіткою, бабусею та двоюрідними сестрами.
Щойно вона вийшла з машини біля батьківського будинку, на ґанок висипала майже вся родина.
— Діаночко! — першою кинулася її мама.
— Донечко, яка ж ти худа! — одразу почула вона.
Діана засміялася.
— Мамо, я нормально харчуюся.
— Це ти так думаєш. Після свят я тебе відгодують.
— Не відгодують, а врятують від голоду, — поправила її тітка, тримаючи в руках паску.
Батько лише усміхнувся й міцно обійняв доньку.
— Приїхала нарешті.
— Я теж скучила.
Діана справді була щаслива. Тут усе здавалося таким знайомим: будинок, запах свіжої випічки, голоси рідних, навіть старий паркан, який батько обіцяв пофарбувати ще років п’ять тому.
На подвір’ї стояли її двоюрідні сестри.
Щоправда, вони майже не звертали уваги на Діану.
Одна щось друкувала в телефоні, друга фотографувала паску, а третя так захопилася листуванням, що мало не врізалася в яблуню.
— Дівчата, я приїхала, — нагадала про себе Діана.
— Бачимо, — не відриваючись від екрана, відповіла одна.
— Як романтично, — пробурмотіла Діана.
— Не хвилюйся, — засміялася тітка. — На тебе сьогодні ще чекає бабуся.
Діана завмерла.
Ось воно.
Вона знала цей тон.
— А що з бабусею?
Мама невинно посміхнулася.
— Нічого.
— Мамо.
— Ну добре. Вона просто питала, чи є в тебе хтось.
Діана прикрила очі.
— Я тільки приїхала.
— Саме тому й питаю, — втрутився батько.
— Тату!
Усі засміялися.
Після церкви родина повернулася додому. На столі вже чекали паски, крашанки, домашні пиріжки та стільки страв, що Діана подумала: якщо не одружать, то хоча б нагодують до стану святкового колобка.
Вона сіла за стіл і нарешті розслабилася.
Але ненадовго.
