21 жовтня 1981 року, сорок п’ять років тому, на екрани Франції вийшов фільм режисера Жоржа Лотнера «Професіонал». Головну роль у фільмі – спецагента французької секретної служби Жослена Бомона виконав відомий актор Жан-Поль Бельмондо. Сценарій та діалоги стрічки були написані батьком та сином Одіярами за мотивами роману британського письменника Патріка Александера «Смерть звіра з тонкою шкірою», написаного у 1976 році. За цю книгу автор отримав престижну літературну нагороду - премію Асоціації письменників кримінальних романів.

Бувають фільми, які просто адаптують літературний сюжет на екран. А бувають такі, що настільки глибоко його переосмислюють, що в результаті виникає майже новий твір.

Саме таким став «Професіонал».

У 1976 році Патрік Александер створив похмурий, реалістичний і позбавлений ілюзій шпигунський роман. Його герой, Ричард Еббот, — втомлений, надломлений чоловік, який два роки провів у африканській в'язниці, зазнав катувань і повернувся не для ефектної помсти, а для того, щоб завершити справу, яку колись змусили його залишити.

Книжковий Еббот діє тихо. Він ховається в тіні, покладається передусім на розум, досвід і холодний розрахунок. Його протистояння з контррозвідником Ворбо — це психологічна дуель двох професіоналів, які опинилися по різні боки системи.

Через п'ять років французький кінематограф перетворив цю історію на зовсім іншу за духом картину. Замість стриманого Ричарда Еббота у похмурому британському шпигунському трилері глядач отримав Жослена Бомона у виконанні неперевершеного Жан-Поля Бельмондо.

Кінематограф вимагав видовища, і режисер Жорж Лотнер вивів героя на світло. Французький агент у виконанні Бельмондо встав уособленням абсолютного чоловічого магнетизму, іронії та незламності. Бомон не ховається — він кидає виклик системі відкрито. Замість тихих розмов глядач отримав легендарні автомобільні погоні паризькими вулицями та площею Трокадеро на тлі велично Ейфелевої вежі, зухвалі бійки та безкомпромісну дуель у стилі вестерну з жорстоким комісаром Розеном. Бомон у виконанні Бельмондо — це не жертва спецслужб, це стихія, яку неможливо зупинити.

Якщо книга залишає по собі відчуття холодної, майже математичної невідворотності політичних ігор, то фільм б'є прямо в серце. Враження глядачів після перегляду «Професіонала» вже понад сорок років залишаються незмінними: це суміш захвату, щему та емоційного спустошення.

Екранний Бомон завоював любов мільйонів, бо він втілив мрію про справедливість. Він поодинці переграв усю державну машину, викрив її брудне єство і зберіг людську гідність. Коли в перші хвилини фільму звучать перші акорди безсмертної мелодії Енніо Морріконе «Chi Mai», музики яка, до речі, написана композитором набагато раніше й зовсім для іншого фільму, але чуючи її на початку фільму глядач підсвідомо відчуває наближення трагедії. Ця музика стала повноцінним персонажем історії, її душею.

Книжковий Еббот гине буденно — його знімає снайпер у момент, коли той вирішує здатися. Це фінал сухого звіту спецслужб. Але фінал Бомона — це чиста поезія кінематографа. Глядач дивиться на екран затамувавши подих: ось герой іде до гвинтокрила, свобода так близько, музика Морріконе досягає свого піка... І — постріл, який обриває все.

У цей момент у залі завжди панує тиша. Це не просто смерть персонажа — це розбита надія на те, що добро може перемогти систему її ж методами. Проте саме цей трагічний фінал підніс фільм до рангу шедеврів. Бомон загинув як герой, але залишився непереможеним.

Роман Патріка Александера ніколи не був перекладений українською мовою. А історія Жослена Бомона, навпаки, давно стала частиною нашої кінематографічної пам'яті. Для багатьох глядачів Бомон — це не просто персонаж старого французького бойовика. Це образ людини, яка опинилася сам на сам із системою і не захотіла змиритися з її правилами.

Саме тому мені захотілося розповісти цю історію українською. Але я не хотів просто переказати сюжет фільму. Так народилася ідея вільної новелізації «Професіонала».

Слово «вільна» тут для мене принципове.

Ця книга не є дослівним перенесенням фільму на папір і не претендує на роль його стенограми. Я зберіг основну сюжетну лінію, ключових персонажів і найважливіші події фільму, але водночас дозволив собі зазирнути туди, куди не змогла камера.

Що відбувалося з Бомоном до його появи в Парижі? Якою була його місія в Малагаві? Що пережив він за два роки ув'язнення? Як відбулася втеча? Якою була його довга дорога додому? Що він думав і відчував, коли повернувся у Францію й побачив тих, хто колись був його друзями?

На ці запитання фільм відповідає лише частково.

У цій книзі я спробував дати свою відповідь.

Тому «Жосс» — це не переказ фільму «Професіонал».

Це моя українська версія цієї історії — написана з любов'ю до фільму Жоржа Лотнера, до Жан-Поля Бельмондо та до самого образу Жослена Бомона, але водночас із бажанням створити щось своє.

Це історія про зраду і дружбу, про довіру і втрати, про повагу і кохання. Про людину, яка повернулася з небуття, щоб завершити незакінчену справу.

І, можливо, саме тому ця історія досі не відпускає.

Бо іноді, щоб історія стала безсмертною, їй справді потрібно зрадити букву сюжету, залишившись вірною його душі.

Щиро ваш, С.Г.