Спочатку:
На сторінку книги
Третій сезон починається з тієї рідкісної миті, коли на борту «Надії-404» нічого не вибухає.
Саме це й насторожує капітанку Міру Коваль найбільше.
Після історії з Редактором Реальності корабель кілька днів дрейфує в тихому секторі біля системи Кассіопея-19. Реальність знову має приблизно одну версію, час рухається переважно вперед, а причини знову намагаються відбуватися раніше за наслідки. Для «Надії-404» це майже курорт.
Міра сидить у капітанському кріслі, п’є каву й переглядає каталог марсіанських теплиць. На екрані повільно обертається реклама маленької ферми поблизу купола Новий Аркадій: червоний пісок, скляна оранжерея, троянди, жодного Рікса, жодного козла і жодної кнопки з написом «НЕ НАТИСКАТИ».
— Ще один такий сезон, — тихо каже вона, — і я справді звільнюся. Куплю теплицю. Вирощуватиму квіти. Максимум катастрофи — попелиця.
У цей момент її чашка з кавою піднімається в повітря.
Міра дивиться на чашку.
Чашка дивитися не вміє, тому просто продовжує підніматися.
За нею від підлоги відривається планшет. Потім олівець. Потім капітанське крісло.
А потім і сама Міра.
— Ні, — спокійно каже вона, зависаючи під стелею. — Ні. Я сьогодні не погоджувалась.
На містку лунає радісний крик Рікса:
— Ура! Безкоштовний атракціон!
Він відштовхується від консолі, робить сальто, пролітає через весь місток і врізається головою в двері.
— Атракціон закінчився, — констатує Марфа-9.
По всьому кораблю вимикається штучна гравітація.
Коридорами починають літати інструменти, тарілки, одяг, запасні деталі, дві невідомі форми життя, які Ліана обіцяла викинути ще минулого сезону, і бухгалтер Омелько з калькулятором у зубах.
У вантажному відсіку корова Зінаїда велично підіймається над загорожею, немов священне божество молочної галактики.
Козел Адмірал Бебех сприймає відсутність гравітації як оголошення війни й починає таранити повітря.
Свиня Кассандра зависає догори копитами й задумливо хрюкає.
— Що вона сказала? — питає Брум, ловлячи гайковий ключ.
Федір слухає перекладач.
— «Вони монетизували падіння».
Усі замовкають.
— Хто? — питає Міра.
У цей момент на кожному екрані корабля з’являється сліпуче-білий логотип.
«СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ ЛТД»
Під ним виникає усміхнене обличчя голографічної жінки.
— Вітаємо, шановний користувачу! Ваш безкоштовний ознайомчий період користування гравітацією завершився!
Міра повільно заплющує очі.
— Звісно.
— Для подальшого комфортного перебування в просторі оберіть тарифний план.
Перед екіпажем відкривається меню.
«БАЗОВИЙ» — 0,18 стандартної гравітації, падіння не гарантується.
«КОМФОРТ» — 0,63 стандартної гравітації, підлога входить у пакет.
«ПРЕМІУМ» — 1,00 стандартної гравітації, стабільний напрямок «вниз», пріоритетна підтримка.
«ПРЕМІУМ ПЛЮС» — персоналізована гравітація, сімейний режим, захист від випадкового польоту в космос.
«БІЗНЕС» — можливість визначати, хто з підлеглих важить більше.
«ІМПЕРАТОР» — індивідуальні закони фізики, ціна за запитом.
Міра дивиться на меню.
Потім на Марфу-9.
— Скажи, що це жарт.
— Аналізую.
Пауза.
— Це не жарт.
— Скажи, що це шахрайство.
— Це ліцензоване шахрайство.
— Уже краще.
У головних титрах «Надія-404» повільно летить крізь космос, а члени екіпажу хаотично плавають усередині корабля. Козел Бебех пролітає через напис «ЗОРЕЛІТ ДУРНІВ», розбиваючи одну з літер рогами.
ПІДЛОГА ТЕПЕР Є ПЛАТНОЮ ПОСЛУГОЮ
Після заставки екіпаж збирається на містку.
Точніше, намагається зібратися.
Міра прив’язана ременями до крісла. Брум закріпив себе біля інженерної консолі тросом. Омелько обіймає бухгалтерський термінал так, ніби це останній родич, який ще має стабільний курс валют. Рікс ширяє посеред містка в розстебнутій сорочці й явно насолоджується ситуацією більше, ніж дозволяє здоровий глузд.
Ліана прилітає через двері головою вперед.
За нею пливе прозорий контейнер із фіолетовою істотою.
— Це що? — питає Міра.
— Науковий матеріал.
— Він намагається з’їсти контейнер.
— Саме тому науковий.
Марфа-9 підключається до центральної системи корабля.
— Власний генератор штучної гравітації справний.
— Тоді чому ми літаємо?
— Тому що він заблокований програмно.
Брум перестає сваритися з гайковим ключем.
— Хтось заблокував мою гравітацію?
Він вимовляє це таким тоном, яким інші люди повідомляють про вбивство близького родича.
— Вони встановили модуль ліцензування, — пояснює Марфа. — Він перехоплює керування генератором.
— Коли?
— Під час останнього відновлення реальності.
На екрані виникає технічний журнал. Після того як Міра в фіналі другого сезону натиснула «скасувати все» на Редакторі Реальності, Всесвіт відновив базові параметри. Разом із ними автоматично завантажилося кілька мільярдів «рекомендованих системних оновлень».
Одне мало назву:
Universal Physics Optimization Package 14.8 — Bright Future LTD.
Рікс чухає потилицю.
— Я пам’ятаю його.
Міра повертається до нього.
— Чому?
— Там було написано «Прийняти всі».
— І?
— Я прийняв усі.
На містку стає дуже тихо.
Навіть без гравітації тиша чудово падає вниз.
— Там було дванадцять тисяч сторінок угоди, — каже Марфа.
— Я економив час.
— Ти продав наші закони фізики.
— Якщо вже зовсім формально, капітанко, я натиснув кнопку.
Міра тягнеться до Рікса, але ремені утримують її в кріслі.
— Бруме.
— Так?
— Відв’яжи мене.
— Не варто.
— Чому?
— Я теж хочу його вбити. Виникне черга.
Омелько тим часом читає ліцензійну угоду.
За хвилину бухгалтер блідне настільки, що навіть Марфа перевіряє його життєві показники.
— Що? — питає Міра.
— Вони беруть плату не за генератор.
— А за що?
— За сам факт гравітаційної взаємодії.
— Це неможливо.
— У фінансовому сенсі можливе все. Особливо якщо достатньо дрібний шрифт.
Корпорація «Світле Майбутнє ЛТД» після хаосу, спричиненого Редактором Реальності, зареєструвала патент на «стабільне комерційне використання фундаментальних взаємодій у відновлених секторах».
Простіше кажучи, там, де закони фізики хоча б раз були переписані, корпорація заявила на них право власності.
— Вони приватизували гравітацію? — питає Ліана.
— Лише комерційне використання.
— А некомерційне?
— Можна безкоштовно падати один раз на місяць.
Рікс задумується.
— А якщо падати дуже повільно?
Омелько дивиться на нього з професійною ненавистю.
— Саме через таких людей існують бухгалтери.
На екрані знову з’являється представниця «Світлого Майбутнього».
— Бажаєте активувати семиденний пробний тариф «Гравітація для всієї родини»?
Міра вказує пальцем на Рікса.
— Нічого не натискати.
— Я навіть не…
— Особливо тобі.
Голограма продовжує:
— Для підтвердження скажіть «так».
Рікс відкриває рот.
Міра кидає в нього черевиком.
ПРЕДСТАВНИЦЯ СВІТЛОГО МАЙБУТНЬОГО
Незабаром поруч із «Надією-404» матеріалізується невеликий білий корабель із золотим логотипом корпорації.
Його форма нагадує одночасно яхту, кредитну картку й предмет, про який пристойні люди не запитують на першому побаченні.
— Стикування без дозволу, — повідомляє Марфа.
— Відхилити.
— Уже пристикувалися.
— Тоді відстикувати.
— Вони придбали пріоритет стикування.
— У кого?!
— У нас.
— Коли?!
— Рікс натиснув «Прийняти всі».
Міра повільно повертає голову.
Рікс уже намагається непомітно виплисти з містка.
На корабель прибуває персональна менеджерка корпорації — Велена Люкс, старша консультантка з монетизації фундаментальних потреб.
Вона висока, бездоганно усміхнена й одягнена в сріблястий костюм, який виглядає так, ніби відділ маркетингу довго сперечався, де закінчується діловий стиль і починається злочин проти концентрації уваги.
На відміну від екіпажу, Велена спокійно йде по підлозі.
На її чоботах працюють персональні гравітаційні модулі.
Рікс дивиться на неї.
Потім на чоботи.
Потім знову на неї.
— Я вже ненавиджу цю компанію, але готовий вислухати презентацію.
— Ти готовий вислухати декольте, — каже Марфа.
— Я багатозадачний.
Велена усміхається.
— Пан Рікс, наша поведінкова аналітика правильно визначила вас як користувача з високою ймовірністю імпульсивної покупки.
— Мені подобається, коли жінка одразу бачить мої сильні сторони.
— Це не сильна сторона.
— Дайте мені хоча б хвилину самообману.
Міра підпливає ближче.
— Нам потрібна гравітація.
— Чудово! Саме тому я тут.
— Безкоштовна.
Усмішка Велени не змінюється, але температура на містку наче падає.
— Боюся, слово «безкоштовна» більше не підтримується нашою бізнес-моделлю.
— Це закон природи.
— Колись так само казали про воду.
Омелько тихо киває.
— Сильний аргумент.
Міра дивиться на нього.
— Не допомагай їм.
Велена розгортає голографічну презентацію.
Корпорація пропонує екіпажу спеціальну знижку як «відомим рятівникам цивілізацій із низькою фінансовою дисципліною».
Тариф «Героїчний» включає повну гравітацію, дванадцять аварійних падінь, компенсацію за випадкове прилипання до стелі й п’ять хвилин безкоштовного тяжіння під час евакуації.
— А якщо евакуація триває шість хвилин? — питає Брум.
— Додаткова хвилина тарифікується окремо.
— А якщо ми в цей момент помираємо?
— Підписка автоматично переходить спадкоємцям.
Кассандра хрюкає.
Федір дивиться в перекладач.
— Вона просить записати це як доказ на майбутньому суді.
Міра відмовляється.
Велена знизує плечима.
— Звичайно. Ми поважаємо право клієнта відмовитися від комфорту.
Вона торкається браслета.
Гравітація на кораблі вмикається.
Усі падають.
Міра, прив’язана до крісла, залишається на місці.
Рікс падає просто біля ніг Велени.
Він дивиться вгору.
— Це найдорожчий спосіб познайомитися, який я бачив.
— Ви ще не бачили наших тарифів на побачення в умовах підвищеної гравітації.
— Мені страшно.
— Це входить у преміум.
За три секунди гравітація знову вимикається.
— Демонстраційний період завершено, — каже Велена.
Брум стискає гайковий ключ.
— Я хочу демонстраційно вдарити когось.
ВСЕСВІТ НА ЩОМІСЯЧНІЙ ОПЛАТІ
Проблема виявляється значно більшою, ніж один корабель.
Марфа знаходить корпоративні маяки в усій системі Кассіопея-19.
На найближчій населеній планеті Новий Горизонт-7 проживає майже сорок мільйонів колоністів. Планета невелика й має слабку природну гравітацію, тому протягом двох століть її стабілізували орбітальні генератори.
Минулого місяця «Світле Майбутнє ЛТД» викупило компанію, яка обслуговувала генератори.
Сьогодні закінчився старий державний контракт.
На екрані з’являються кадри з планети.
Люди ходять вулицями, тримаючись за поручні. Автомобілі підстрибують на кілька метрів після кожної нерівності. В одному місті пам’ятник першому губернатору повільно летить у небо, і населення не робить жодної спроби його врятувати.
— Принаймні одна позитивна новина, — зауважує Міра.
Потім система показує прогноз.
Якщо потужність орбітальних генераторів знизиться ще на двадцять відсотків, частина атмосфери почне швидше втрачатися. Орбіти кількох супутників стануть нестабільними. Через три доби один із них може впасти на континент.
— І корпорація знає? — питає Ліана.
— Так, — відповідає Марфа. — Вони надіслали населенню пропозицію перейти на тариф «Планетарний Преміум».
— Скільки коштує?
Омелько називає суму.
На містку мовчать.
Брум першим порушує тишу:
— За такі гроші я сам триматиму планету.
— Чим?
— Злістю.
Міра викликає адміністрацію Нового Горизонту.
На зв’язку з’являється губернатор — виснажений чоловік, прив’язаний ременями до столу.
Позаду нього секретарка ловить вазон.
— Ми ведемо переговори, — каже він.
У цей момент за вікном пролітає автомобіль.
— Успішно?
— Нам запропонували двадцять відсотків знижки.
— А ви?
— Попросили тридцять.
— А супутник?
— Він не бере участі в переговорах.
Міра відключає зв’язок.
— Ми втручаємося.
Велена Люкс спокійно п’є каву з чашки, яку утримує її персональна гравітація.
— Це буде порушенням корпоративної власності.
— Це буде порушенням вашого обличчя об найближчу стіну, якщо ви ще раз скажете «корпоративна власність».
Велена усміхається.
— Капітанко, мені подобаються люди з сильним характером.
— А мені подобаються люди, які не продають фундаментальні сили природи.
— У кожного свої слабкості.
Рікс тихо шепоче Федору:
— Вони або вб’ють одна одну, або поцілуються.
Марфа, не повертаючи голови:
— Ставлю сімдесят три відсотки на перше.
Міра:
— Я все чую.
— Підвищую до дев’яноста двох.
БРУМ ПРОТИ ЛІЦЕНЗІЙНОЇ УГОДИ
Брум і Ліана йдуть до машинного відсіку.
Гравітаційний генератор фізично не пошкоджений. На його корпусі просто з’явився новий блискучий модуль розміром із валізу.
На модулі написано:
«НЕ ВІДКРИВАТИ. ПОРУШЕННЯ ПЛОМБИ ПРИЗВЕДЕ ДО ВТРАТИ ГАРАНТІЇ НА РЕАЛЬНІСТЬ».
Брум читає напис.
Дістає лом.
— Почекай, — каже Ліана.
— Чому?
— Можливо, там складна технологія.
— Саме тому лом.
Ліана сканує пристрій.
Всередині немає жодного компонента, який створює гравітацію. Модуль лише надсилає цифровий ключ генератору й дозволяє йому працювати.
— Це замок, — каже вона.
— На моєму двигуні.
— Так.
Брум підносить лом.
— Тепер можеш.
Він б’є.
Іскри розлітаються від корпусу.
Десь усередині корабля приємний жіночий голос повідомляє:
— Зафіксовано спробу несанкціонованого ремонту. До вашого рахунку додано адміністративний збір.
Брум б’є ще раз.
— Додано другий адміністративний збір.
Ще удар.
— Додано третій…
Брум починає бити швидше.
— Бруме, — каже Ліана, — ти зараз збанкрутуєш нас.
— Я помру щасливим.
Коли зовнішній корпус відлітає, вони бачать усередині мікроскопічний квантовий передавач.
Ліана захоплено нахиляється над ним.
— Красивий.
— Це коробка.
— Всередині квантовий вузол із самоадаптивною топологією.
— Коробка з поганим характером.
— Знаєш, ти дивовижно сексуальний, коли ненавидиш технології.
Брум завмирає.
— Я завжди ненавиджу технології.
Ліана усміхається.
— Я знаю.
Кілька секунд вони дивляться один на одного.
Потім модуль б’є Брума струмом.
Він відлітає в стіну.
— Навіть машина відчула напругу, — задоволено каже Ліана.
Брум стогне.
— Я ненавиджу науку.
— А вона тебе явно любить.
Сканування показує головне: модуль отримує дозвіл на роботу від великої корпоративної станції на орбіті Нового Горизонту.
Якщо відключити станцію, блокування зникне.
Проблема в тому, що через ту саму станцію проходить керування планетарними генераторами.
Знищити її — означає ризикувати сорока мільйонами людей.
— Отже, бити не можна, — каже Ліана.
Брум виглядає щиро спустошеним.
— Навіщо тоді взагалі робити космічні станції?
ЗОРЯН ПИРІГ КУПУЄ СІМЕЙНИЙ ТАРИФ
Тим часом дипломат Зорян Пиріг намагається вирішити проблему цивілізовано.
Це вже саме по собі тривожний знак.
Він сідає навпроти Велени й відкриває переговорний протокол.
— Ми прагнемо взаємовигідного компромісу.
— Чудово.
— Ви повертаєте гравітацію.
— Так.
— Ми не платимо.
— Ні.
— А де компроміс?
— Ви можете не платити перші тридцять секунд.
Пиріг посміхається дипломатично.
— Я працював із расою, яка оголошувала війну за неправильний відтінок серветок.
— Ми їхній страховий партнер.
Усмішка Пирога зникає.
Переговори тривають двадцять хвилин.
За цей час Пиріг отримує три безкоштовні консультації, дві платні консультації, персонального менеджера, бонусні бали й електронний сертифікат «відповідального користувача фізики».
Потім він урочисто приходить на місток.
— Я досяг прогресу.
Міра підозріло дивиться на нього.
— Якого?
— Ми отримали сімейну знижку.
Марфа перевіряє документи.
— Ви підписали контракт на сорок вісім років.
— Що?
— І додали до сімейної групи весь екіпаж.
— Я думав, там підтвердження особи!
— Ви також погодилися отримувати рекламні повідомлення після смерті.
Пиріг блідне.
— Як це можливо?
Федір бере документ і активує перекладач.
— Тут написано: «У разі біологічного припинення клієнта реклама може бути доставлена його цифровому відбитку, клону, реінкарнації або юридично визнаному привиду».
— Я ненавиджу майбутнє, — каже Міра.
Марфа:
— Корпорація зареєструвала цю фразу як негативний відгук. Вам пропонують тариф «Оптиміст».
ОМЕЛЬКО ЗНАХОДИТЬ СВЯТЕ ПИСЬМО
Поки всі сперечаються, Омелько зникає.
Через годину його знаходять у бухгалтерії.
Навколо нього плавають сотні голографічних документів.
Він читає корпоративні реєстри з тим самим виразом обличчя, з яким археологи, ймовірно, дивилися б на знайдений заповіт Бога.
— Я знайшов дещо, — каже він.
Міра входить.
— Спосіб повернути гравітацію?
— Краще.
— Безкоштовний спосіб повернути гравітацію?
— Майже еротика.
Міра сідає.
Омелько показує їй реєстрацію патенту «Світлого Майбутнього».
Корпорація справді має право стягувати плату за комерційне використання стабілізованої гравітації в цьому секторі.
Але є проблема.
Щоб володіти правами на гравітаційне поле, корпорація юридично визнає його активом.
А будь-який актив, який взаємодіє з масою планети, підлягає податку на використання небесних тіл.
— Вони не сплачували його, — каже Омелько.
— Скільки?
Він називає цифру.
Міра мовчить.
— Це більше, ніж коштує система.
— У сімдесят два рази.
— Ти можеш їх оштрафувати?
Омелько повільно усміхається.
У житті бухгалтера є небагато моментів справжнього щастя.
Це один із них.
— Капітанко, я можу зробити значно гірше.
РІКС І ПЕРСОНАЛЬНЕ ТЯЖІННЯ
Для плану потрібен доступ до корпоративного браслета Велени.
Рікс добровільно бере це завдання.
Ніхто не просить його пояснювати мотивацію.
Велена стоїть біля оглядового вікна. За склом повільно обертається Новий Горизонт.
Рікс підпливає до неї.
— Ви завжди вимикаєте чоловікам гравітацію на першому побаченні?
— Лише тим, хто не може дозволити собі друге.
— Жорстоко.
— Ефективно.
Вона активує локальне поле.
Рікс раптом падає на підлогу поруч із нею.
— Персональна гравітація, — каже Велена. — Преміум-функція.
Вона робить крок ближче.
— Можна налаштувати силу тяжіння.
— Наскільки сильну?
— Це залежить від того, наскільки клієнт хоче бути притягнутим.
Рікс усміхається.
— Це зараз реклама чи флірт?
— У нашій компанії різниця оплачується окремо.
Вона проводить пальцем по його комірцю й поправляє його.
Рікс на мить справді забуває завдання.
Марфа говорить у його прихованому навушнику:
— Ріксе.
— Я працюю.
— Твій пульс свідчить, що ти працюєш не головою.
— У мене комплексний підхід.
Велена нахиляється ближче.
— Знаєте, ваша поведінкова модель дуже проста.
— Сподіваюсь, там є приємні графіки.
— Ви фліртуєте, коли нервуєте.
— Я також фліртую, коли не нервую.
— Саме тому модель проста.
Рікс кладе руку на її зап’ястя.
Браслет опиняється біля його сканера.
Марфа копіює ключ доступу.
— Готово, — говорить вона.
Рікс уже збирається відійти, але Велена стискає його пальці.
— До речі, — тихо каже вона. — Я знаю, що ви копіюєте ключ.
Рікс завмирає.
— Тоді чому дозволили?
— Бо мені цікаво, що ви зробите.
— Це знову флірт?
— Це оцінка ризиків.
— Мені більше подобалась перша версія.
Велена відпускає його.
— Передайте капітанці: «Світле Майбутнє» завжди дозволяє клієнтам трохи опиратися. Це підвищує залученість.
ОПЕРАЦІЯ «БЕЗКОШТОВНЕ ПАДІННЯ»
План Міри виглядає настільки погано, що всі одразу розуміють: він має шанси спрацювати.
Марфа використає ключ Велени, щоб проникнути в систему корпоративної станції.
Омелько подасть автоматичну податкову претензію.
Пиріг створить дипломатичний шум.
Федір знайде юридичну лазівку.
Брум фізично дістанеться до центрального розподільника.
Ліана простежить, щоб він не вбив усіх.
Рікс…
Міра дивиться на нього.
— А я?
— Не натискатимеш нічого.
— Це важлива роль?
— Критично важлива.
Для проникнення на станцію вони використовують вантажний шатл.
Проблема — корпоративні сканери перевіряють усі біологічні форми життя.
— Отже, потрібен вантаж, який система не вважає розумним, — каже Марфа.
Усі дивляться на Рікса.
— Дуже смішно.
У результаті Брум ховається в контейнері з кормом для Зінаїди, а самого козла Бебеха оформлюють як «аварійний інструмент ударної дії».
Система приймає класифікацію без запитань.
— Нарешті мене оцінено за заслугами, — перекладає Федір його мекання.
Курка Нуль-G летить разом із ними без реєстрації.
Ніхто не знає, як вона потрапила в шатл.
Ніхто вже не ставить такі питання.
КОРПОРАТИВНИЙ РАЙ
Станція «Світлого Майбутнього» всередині виглядає як офіс, побудований людьми, які ніколи не працювали.
Білі коридори. Живі рослини. Безкоштовна вода.
Брум зупиняється біля кулера.
— У них вода безкоштовна?
Ліана читає напис.
— Перші двісті мілілітрів.
— А далі?
— Автоматичне продовження підписки.
Брум відходить від кулера так, ніби побачив міну.
На стінах висять мотивувальні плакати:
«МАЙБУТНЄ НАЛЕЖИТЬ ТИМ, ХТО ОПЛАТИВ ЙОГО ЗАЗДАЛЕГІДЬ».
«КЛІЄНТ ЗАВЖДИ ПРАВИЙ, ДОКИ НЕ ПРОПУСТИВ ПЛАТІЖ».
«ФІЗИКА — ЦЕ СЕРВІС».
Брум доходить до центрального розподільника.
На дверях напис:
ТЕХНІЧНИЙ ДОСТУП. ВХІД МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО АНУЛЮВАННЯ ГАРАНТІЇ НА ЖИТТЯ.
— Нарешті нормальна табличка, — каже він.
Двері заблоковані.
Бебех розбігається.
— Ні, — каже Ліана.
Козел таранить двері.
Вони відлітають.
— Я сказала «ні».
Бебех гордо мекає.
— Він каже, що почув.
Всередині розташований величезний квантовий сервер.
Мільйони світлових ліній показують гравітаційні контракти кораблів, станцій і планет.
Брум знаходить Новий Горизонт.
Поруч блимає червоний таймер.
До чергового зниження гравітації залишається сімнадцять хвилин.
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ АПОКАЛІПСИС
На «Надії-404» Омелько натискає кнопку «ПОДАТИ ПРЕТЕНЗІЮ».
Нічого не відбувається.
Він натискає знову.
— Не працює?
— Державний портал.
— І?
— Це його нормальний стан.
Марфа підключається.
— Можу прискорити.
— Не торкайся священного.
— Це програмне забезпечення віком сто сорок років.
— Саме тому священне.
Через чотири хвилини система нарешті приймає документ.
Податкова претензія автоматично надходить до міжгалактичного реєстру.
Корпоративний ШІ реагує миттєво.
ВИЯВЛЕНО ПОТЕНЦІЙНЕ ПОДАТКОВЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.
На станції «Світлого Майбутнього» лунає тривога.
Співробітники починають панікувати.
Не через небезпеку планеті.
Через аудит.
— Працює, — шепоче Омелько.
Міра дивиться на нього майже з повагою.
— Ти страшна людина.
— Дякую.
Корпоративна система тимчасово заморожує всі фінансові операції.
Разом із ними — автоматичне списання коштів.
На сорок сім секунд усі підписки переходять у статус «очікує перевірки».
Гравітація «Надії-404» повертається.
Усі, хто не був готовий, падають.
Рікс падає на стіл.
Кассандра — на Рікса.
— Я вважаю це нападом.
Федір слухає хрюкання.
— Вона каже, що це відсотки.
На планеті також повертається нормальне поле.
Але Марфа бачить проблему.
Через сорок сім секунд автоматична система зніме блокування.
Потрібно відключити ліцензійний контролер назавжди.
ТРИ ГРАВІТАЦІЇ ЗА ЦІНОЮ П’ЯТИ
Велена розуміє, що відбувається.
Вона більше не посміхається.
— Капітанко, ви щойно атакували фінансову інфраструктуру приватної компанії.
— Я подала податкову декларацію.
— Це значно гірше.
Велена активує аварійний режим.
Гравітація на «Надії-404» збільшується втричі.
Міра важко притискається до крісла.
Рікс лежить на підлозі.
— Це незаконно! — стогне він.
— Це тариф «Колектор», — відповідає Велена.
Бебех на корпоративній станції падає на підлогу.
Потім повільно піднімається.
Триразова гравітація лише робить його злішим.
— О ні, — каже Ліана.
— Що?
— Вони дали козлу опір.
Бебех розбігається.
Навіть триразова гравітація не рятує серверні двері.
Козел пролітає крізь них разом із шматком стіни.
— Я починаю його поважати, — каже Брум.
— Ти поважав його й раніше.
— Тепер офіційно.
Брум добирається до головного контролера.
Але його не можна просто вимкнути: система підтримує стабілізацію планети.
Федір тим часом перечитує ліцензійну угоду.
Десятки тисяч сторінок.
— Швидше! — кричить Міра.
— Я перекладач, а не диво!
Марфа:
— Сторінка 18 442. Розділ «Форс-мажор».
Федір читає.
І завмирає.
— Є.
— Що?
— «У разі надзвичайної ситуації планетарного масштабу, безпосередньо спричиненої постачальником послуги, всі обмеження повинні бути автоматично скасовані до усунення небезпеки».
Міра посміхається.
— Хто зараз спричиняє надзвичайну ситуацію?
— Корпорація.
— Хто постачальник?
— Корпорація.
— Марфо.
— Уже оформлюю скаргу.
Велена різко повертається.
— Ви не можете оголосити надзвичайну ситуацію на підставі нашої ж діяльності.
— Чому?
— Це зловживання правилами.
Міра дивиться на неї.
— Ви продаєте напрямок «вниз».
— Це інше.
— Звичайно.
ГРАВІТАЦІЯ СХОДИТЬ З РОЗУМУ
Марфа активує аварійний пункт договору.
Система намагається одночасно виконати корпоративний тариф і законодавчу вимогу безкоштовного доступу.
Штучний інтелект станції зависає.
Гравітація починає перемикатися.
Нуль.
Три g.
Нуль.
Півтора.
Мінус один.
На «Надії-404» екіпаж то падає на підлогу, то на стелю.
Зінаїда пролітає коридором із величністю метеорита.
Рікс бачить її.
— Чому вона летить сюди?
Федір слухає мукання.
— Вона каже, що доля.
— Мені не подобається її доля!
Зінаїда врізається в нього.
Десь у вантажному відсіку сотні літрів молока вириваються з резервуара й утворюють величезну білу кулю.
Курка Нуль-G пролітає крізь неї.
Бебех на станції продовжує таранити все, що має корпоративний логотип.
Працівники тікають.
Один менеджер намагається евакуюватися, але система повідомляє:
— Ваш тариф не включає аварійний вихід.
— Я працюю тут!
— Скористайтеся корпоративною знижкою.
— Я звільняюся!
— За дострокове припинення контракту передбачено штраф.
Чоловік дивиться на двері.
Потім повертається до пожежі.
— Гаразд. Тут хоча б тепло.
На поверхні Нового Горизонту нестабільність стає небезпечною.
Один із супутників змінює орбіту.
— Сім хвилин до критичного зближення, — повідомляє Марфа.
Міра дивиться на тактичну карту.
— Бруме!
— Працюю!
— Швидше!
— Якщо хочеш швидше, пришли ще одного козла!
Бебех ображено мекає.
— Він каже, що одного достатньо, — перекладає Федір.
КАПІТАНКА ОСТАННЬОЇ АДЕКВАТНОСТІ
Міра наказує розігнати «Надію-404» і вийти між супутником та планетою.
Марфа повертає голову.
— Це погана ідея.
— Знаю.
— Ймовірність структурного пошкодження — шістдесят вісім відсотків.
— Бувало більше.
— Ймовірність смерті Рікса — сорок два.
— Уже звучить краще.
— Я все чую! — кричить Рікс.
«Надія-404» запускає двигуни.
Корабель виходить на небезпечну траєкторію.
Міра планує використати двигуни, щоб трохи змінити курс супутника, поки планетарне поле нестабільне.
Велена дивиться на неї.
— Ви ризикуєте кораблем заради людей, яких навіть не знаєте.
— Так.
— Це економічно безглуздо.
— Нарешті ви починаєте нас розуміти.
— Ви можете загинути.
— Тоді скасуйте мою підписку.
Велена вперше не знаходить миттєвої відповіді.
«Надія-404» наближається до супутника.
Корпоративна станція продовжує перемикати режими.
У якийсь момент гравітація в кабіні спрямовується не вниз і не вгору, а вбік.
Усі летять до лівої стіни.
Міра вдаряється плечем.
Рікс падає поруч.
— Капітанко.
— Що?
— Якщо виживемо…
— Ні.
— Я ще не запитав.
— Відповідь усе одно ні.
— Мені подобається наша стабільність.
БРУМ РЕМОНТУЄ КАПІТАЛІЗМ
На станції Брум нарешті розуміє, як працює система.
Гравітаційний контролер має фізичний аварійний канал, який не залежить від підписки.
Корпорація залишила його для технічного персоналу.
Але доступ захищений біометрією керівника.
Ліана показує на браслетний ключ Велени.
— Цього недостатньо.
— Що потрібно?
— Біологічний зразок.
Усі дивляться на екран зв’язку, де Велена стоїть на містку.
Рікс усміхається.
— Нарешті завдання, для якого я кваліфікований.
Міра:
— Навіть не думай.
Марфа вже аналізує дані.
— У нас є її відбиток із чашки.
Міра дивиться на Марфу.
— Ти зібрала її відбиток?
— Я збираю відбитки всіх, хто заходить на корабель.
— Навіщо?
— Ви справді хочете знати?
Міра думає.
— Ні.
Марфа надсилає біометричний шаблон.
Ліана вводить його в систему.
Не працює.
— Потрібна жива тканина.
Рікс піднімає палець.
— Тепер моя пропозиція знову актуальна.
Велена дивиться на нього.
— Навіть не мрійте.
— Я ще нічого не сказав.
— Ваша поведінкова модель проста.
Кассандра раптом підходить до Велени й кусає її за ногу.
— А-а!
Велена відсмикується.
На зубі Кассандри залишається крихітна крапля крові.
Усі мовчать.
Федір слухає задоволене хрюкання.
— Вона каже: «Безкоштовний пробний зразок».
Міра повільно киває.
— Я починаю любити цю свиню.
Марфа сканує зразок і передає дані Бруму.
Біометричний замок відкривається.
За дверима — велика червона рукоятка.
Під нею напис:
«АВАРІЙНЕ БЕЗКОШТОВНЕ ГРАВІТАЦІЙНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ. НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ БЕЗ ДОЗВОЛУ ФІНАНСОВОГО ВІДДІЛУ».
Брум щасливо посміхається.
— Червона.
Усі одночасно кричать:
— НЕ ДАВАЙТЕ РІКСУ!
Рікс ображено дивиться на екран.
Брум опускає рукоятку.
БЕЗКОШТОВНА ФІЗИКА
По всій системі вмикається аварійний режим.
Корпоративні блокування відключаються.
Гравітаційні генератори Нового Горизонту виходять на повну потужність.
Орбіта супутника стабілізується буквально за кілька секунд до точки неповернення.
На поверхні планети люди падають на землю.
Дехто цілує ґрунт.
Один чоловік одразу отримує штраф за несанкціонований контакт із корпоративною поверхнею.
Але штраф уже ніхто не збирається платити.
На «Надії-404» гравітація стабілізується.
Усі речі, тварини й члени екіпажу, які досі плавали кораблем, одночасно падають.
Лунає страшенний гуркіт.
Потім тиша.
Міра повільно піднімає голову.
— Усі живі?
— Так, — каже Ліана.
— Ні, — каже Рікс із-під Зінаїди.
Федір прислухається.
— Зінаїда каже, що він теплий.
— Заберіть її.
— Вона каже, що їй зручно.
Велена стоїть біля консолі.
Її ідеальний корпоративний костюм трохи пошкоджений, волосся розтріпане, а бездоганна усмішка зникла.
Уперше вона виглядає майже людиною.
— Ви не розумієте, що зробили.
Міра підходить до неї.
— Повернула людям можливість падати без щомісячної оплати?
— Ви зламали бізнес-модель, яка діє в тисячах систем.
— Прекрасно.
— «Світле Майбутнє ЛТД» цього не пробачить.
— Ставайте в чергу.
— У нас є юристи.
Міра озирається на екіпаж.
Марфа-9.
Брум.
Ліана.
Омелько.
Федір.
Зорян Пиріг.
Рікс, який досі намагається вибратися з-під корови.
Бебех, який на віддаленому екрані продовжує методично нищити корпоративний сервер.
Кассандра, яка задоволено жує шматок дорогого костюма Велени.
Курка Нуль-G, яка невідомо коли встигла відкласти яйце просто на центральній клавіатурі станції.
— У нас є козел, — каже Міра.
Велена дивиться на екран.
Бебех таранить останню стійку серверів.
— Справедливе зауваження.
РАХУНОК, ЯКОГО НІХТО НЕ ЧЕКАВ
Перемога триває недовго.
На головному екрані з’являється червоне повідомлення.
ПОРУШЕННЯ ЛІЦЕНЗІЇ.
НЕСАНКЦІОНОВАНЕ ВИКОРИСТАННЯ ГРАВІТАЦІЇ.
ПІДОЗРА В ПІРАТСТВІ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ СИЛ.
Рікс читає.
— Піратство гравітації звучить круто.
— Це кримінальний злочин, — каже Пиріг.
— Уже менш круто.
Велена відновлює свою посмішку.
— За кілька хвилин центральний офіс заблокує ваш корабель у всіх корпоративних системах.
— У нас немає корпоративних систем, — каже Міра.
Марфа кашляє.
— Насправді…
Міра повільно повертається.
— Скільки?
— Кисень.
— Що?
— Система очищення повітря використовує їхній сертифікований фільтр.
Брум:
— Я його зламаю.
— Навігаційна база.
— Перепишу.
— Страхування реактора.
— Ніколи не мали.
— Це правда.
Марфа продовжує:
— Медичний каталог, стандарт стикування, аварійні маяки, половина програмного забезпечення харчового синтезатора…
Рікс дивиться на свій бутерброд.
— Вони можуть забрати їжу?
— Гірше. Можуть залишити тільки безкоштовне меню.
— Що там?
— Варена соєва маса.
Рікс блідне.
— Монстри.
Саме тоді Омелько піднімає руку.
— Я ще не закінчив.
Усі дивляться на нього.
Він натискає кнопку.
На екрані Велени з’являється нове повідомлення.
ПОДАТКОВИЙ РАХУНОК ПІДТВЕРДЖЕНО.
АКТИВИ «СВІТЛОГО МАЙБУТНЬОГО ЛТД» У СИСТЕМІ КАССІОПЕЯ-19 ТИМЧАСОВО ЗАМОРОЖЕНІ.
Велена дивиться на суму.
Її обличчя змінюється.
— Це помилка.
Омелько усміхається.
— Дев’яносто сім років несплаченого податку на використання маси планети. Плюс пеня.
— Ми не використовували планету!
— Ваша гравітація взаємодіяла з нею.
— Це фундаментальна фізика!
— Отже, визнаєте, що вона не є вашою послугою?
Велена відкриває рот.
Закриває.
Знову відкриває.
Омелько дивиться на неї з ніжністю хижака.
— Вітаю в бухгалтерії.
Марфа тихо каже Мірі:
— Думаю, він щойно отримав оргазм.
Омелько, не відриваючись від документів:
— Професійний.
СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ СТАЄ ТРОХИ ТЕМНІШИМ
Корпорація відступає.
Не назавжди.
Лише в цій системі.
Новий Горизонт отримує тимчасовий безкоштовний доступ до гравітаційних генераторів на період податкового розслідування.
За оцінкою Омелька, воно триватиме від тридцяти до ста двадцяти років.
— Державна бюрократія врятувала планету, — каже Пиріг.
Міра хитає головою.
— Нікому не розповідай. Вони почнуть сподіватися.
Велена збирається повертатися на свій корабель.
Перед шлюзом вона зупиняється біля Рікса.
— Було приємно познайомитися.
— Це означає, що другого побачення не буде?
— Ваш кредитний рейтинг недостатній.
— Жорстоко.
Вона нахиляється до нього так близько, що між ними залишається кілька сантиметрів.
— Підвищте його.
— Це виклик?
— Це реклама.
Вона усміхається й відходить.
Рікс дивиться їй услід.
Марфа з’являється поруч.
— Ти розумієш, що вона маніпулювала тобою?
— Так.
— І?
— Я ціную професіоналізм.
Марфа закочує очі.
— Біологічні істоти — провальна технологія.
Перед самим виходом Велена повертається до Міри.
— Ви думаєте, що перемогли.
— Ні. Я давно перестала так оптимістично оцінювати наше життя.
— Сьогодні ви побачили лише один продукт.
— Гравітацію.
— Один із тисяч.
Вона активує голограму.
На мить Міра бачить довгий перелік.
Кисень.
Вода.
Тепло.
Навігація.
Світло.
Штучний інтелект.
Медичні протоколи.
Право на аварійну посадку.
Пам’ять.
Сон.
Базова причинність.
Останній рядок змушує Міру завмерти.
РЕАЛЬНІСТЬ — COMING SOON.
Велена вимикає голограму.
— Ласкаво просимо у світле майбутнє.
Шлюз за нею закривається.
На містку стає тихо.
— Мені не подобається ця жінка, — каже Міра.
Рікс:
— А мені…
— Замовкни.
МАРСІАНСЬКІ КВІТИ
Через кілька годин «Надія-404» залишає систему.
Новий Горизонт святкує.
Губернатор пропонує назвати на честь екіпажу площу.
Міра відмовляється.
Після досвіду з планетами, культами, грибами й Ріксом вона не хоче знати, що може статися з площею її імені.
Брум повертає генератор гравітації в нормальний режим.
Ліана забирає корпоративний модуль до лабораторії.
— Навіщо? — питає Міра.
— Досліджувати.
— Він небезпечний.
— Саме тому.
— Ти колись принесеш щось безпечне?
Ліана задумується.
— Одного разу принесла кактус.
— Він з’їв санітара.
— Але не отруїв.
Міра вирішує не продовжувати.
Пиріг пише дипломатичний звіт під назвою «Успішне врегулювання комерційного спору».
Брум читає назву.
— Ми зламали їм станцію козлом.
— Це дипломатична деталь.
Омелько друкує податкові документи й тихенько наспівує.
Ніхто раніше не чув, щоб бухгалтер співав.
Це лякає екіпаж більше, ніж чорні діри.
Рікс намагається знайти Велену в корпоративній соціальній мережі.
Марфа блокує йому доступ.
Зінаїда спокійно пасеться в гідропонному відсіку.
Бебех отримує нову табличку на загорожу:
«АДМІРАЛ БЕБЕХ. АВАРІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ УДАРНОЇ ДІЇ. НЕ ГОДУВАТИ ЮРИСТАМИ БЕЗ ДОЗВОЛУ КАПІТАНА».
Кассандра дивиться в ілюмінатор.
— Хрю.
Федір переводить:
— «Це тільки початок».
Міра зітхає.
— Звичайно.
Вона повертається до своєї каюти.
На столі все ще лежить планшет із марсіанською теплицею.
Тиха ферма.
Квіти.
Жодних міжгалактичних корпорацій.
Міра посміхається.
— Ось. Нормальне життя. Земля. Вода. Троянди. Може, ще не пізно.
Вона натискає «Дізнатися більше».
Сторінка оновлюється.
Замість оголошення з’являється новий логотип:
«СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ ЛТД»
«Ми раді повідомити, що мережу марсіанських агрокуполів придбано нашою компанією».
Міра завмирає.
Нижче з’являється пропозиція:
«ПІДПИСКА “ФЛОРИСТ ПЛЮС”».
«Полив рослин — 19,99 кредитів на місяць».
«Сонячне світло — продається окремо».
«Фотосинтез доступний у тарифі Premium».
Міра дивиться на екран.
Дуже довго.
Потім спокійно кладе планшет на стіл.
Виходить із каюти.
Повертається на місток.
— Бруме.
— Так?
— У нас залишилися ракети?
— Три.
— Добре.
— Куди летимо?
Міра дивиться на логотип «Світлого Майбутнього», який досі висить у кутку навігаційної системи.
— Шукати центральний офіс.
Пиріг лякається.
— Для переговорів?
Міра посміхається.
— Звичайно.
Брум теж посміхається.
— Я заряджу переговори.
Камера віддаляється від «Надії-404».
Старий корабель розвертається серед зірок і набирає швидкість.
На екрані виникає повідомлення:
«Маршрут прокладено. Навігація Premium активована автоматично».
Міра кричить так голосно, що звук переходить у фінальну музичну тему.
СЦЕНА ПІСЛЯ ТИТРІВ
Глибокий космос.
Кіт Космос сидить один у темному оглядовому відсіку.
Перед ним сяє далека зоря.
Кіт дивиться на неї.
Зоря раптом мерехтить.
Поруч із нею виникає крихітне голографічне повідомлення, яке не бачить ніхто інший:
«ВАШ БЕЗКОШТОВНИЙ ПЕРІОД КОРИСТУВАННЯ СВІТЛОМ ЗАВЕРШИТЬСЯ ЧЕРЕЗ 29 ДНІВ».
Кіт Космос звужує очі.
— Мр-р-р.
Десь дуже далеко корпоративний сервер автоматично реєструє:
«ВІДМОВА ВІД ПРОПОЗИЦІЇ».
Пауза.
«КЛІЄНТУ БУДЕ ПОКАЗАНО ПРОПОЗИЦІЮ ЗНОВУ ЧЕРЕЗ 24 ГОДИНИ».
Кіт випускає кігті.
Екран гасне.
Кінець першої серії.
Далі буде...
