Анотація:

Ви уявляєте собі таку підставу: МЕНЕ, головну кухарку при військовому штабі, якийсь там генерал на фронт послав. Та не те, щоб фігурально, із завданням послав! І не просто на фронт, а за його лінію, у лігво ворога, як підступного шпигуна! А ворог-то страшний, особливо в броні, та й без неї теж аж ніяк не красень. Ну, гаразд, завдання я то виконаю, от тільки хто мене потім врятує, особливо після того, як головний їхній монстр заявив, що я його дружина? Ось так завжди: кому пироги та пишки, а я збираю шишки!

Анотація:

Мені потрібно додому, туди, куди кличе борг перед батьківщиною, але я вже не знаю, куди кличе серце. Це місце так схоже на пекло: війна, якій немає кінця, монстри, які вбивають один одного і не бачать простої істини, що їхній світ гине. Битва закінчиться тут і, незалежно від того, хто здобуде перемогу, я програю.