Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Йшов 1985 рік. Радянський Союз, обравши собі нового керманича, щойно минув свою точку біфуркації, хоча про це тоді, звісно, ніхто не знав. Для дітей усе було значно простіше: дитинство залишалося радянським, а майбутнє здавалося безмежним. Навесні по телебаченню показали «Гостю з майбутнього», і відтоді чи не кожен школяр потай сподівався, що десь поруч існує машина часу, космопорт або хоча б Аліса Селезньова. Тож усі діти жили майбутнім. І лише доля одного з них вирішила почати його історію в минулому.

Десь у київських новобудовах Троєщини жила родина Сеньків. Звичайна радянська сім’я: батько й мати — науковці, що працювали в якомусь НДІ, і їхній тринадцятирічний син Маркіян. Друзі називали його Маріком, а вдома — Марком.

Маркіян дуже любив читати. Гасати з однолітками на велосипедах чи лазити по деревах у чужих садах йому швидко набридало. Книжка була значно надійнішим транспортом: не виходячи зі своєї кімнати, можна було побувати і в джунглях Амазонії, і в африканській савані, і в океанах планети Арктюр у сузір’ї Ганімеда, і в горах НканХтМахра33Бін — десь за тридцять парсеків від краю галактики №100578/13, якщо дивитися в бік Чумацького Шляху.

Тож Маркіян, принаймні на власне переконання, був фахівцем із виживання майже всюди. Знав, як зробити пастку в джунглях, де шукати воду в пустелі, чим обсидіановий ніж кращий за звичайний камінь і навіщо наконечник стріли вимочують у кураре. А якщо справа доходила до космосу — тут він узагалі почувався впевнено: бластери, фотонні гармати, світлові мечі джедаїв — усе це було значно зрозумілішим, ніж більшість шкільних предметів.

Особливо історія.

Історію Маркіян не любив принципово. Він називав її наукою-містифікацією, чим страшенно дратував учительку. Бо, на його думку, читач постійно мусив вірити авторові на слово: що саме так усе сталося, саме так хтось подумав і саме тому ухвалив те чи інше рішення.

— Звідки він знає, що той думав? — питав Маркіян. — От звідки?

Добре, з подіями ще можна було змиритися. Можна повірити, що Архімед справді сидів у ванні, коли додумався до свого закону, чи що серові Ньютону на голову справді впало яблуко. Але що саме Ньютон у ту мить думав про силу тяжіння — цього, на переконання Маркіяна, не знав ніхто. Навіть сам автор підручника.

Тому, казав він, краще чесно визнати: ми знаємо, що сталося. А от усе інше — вже реконструкція.

Макарчук Віктор | MaVik
Код Легенди

Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!