Кульгала бабця на обидві ноги й спиралася на кийок. Звичайний дерев’яний, побитий шашілем. Бабця підійшла до Межі.
– Прийшов-таки, бісова душа! – прошамкала бабця. – Я думала, обдуриш.
– І тобі не здохнути, Коркушо. Де була, що бачила?
Бабця гидко захихотіла, показуючи чорні пеньки гнилих зубів.
– Посіяла лихо, врожай зібрала.

— Ляна Аракелян

До третього дзвону