Надворі ледь-ледь починало розвиднятися. Ще вранішня зірка стояла високо над горизонтом. Від води тягнуло прохолодою. Трави ще були в росах. А легенький туман ще окутував землю. Десь далеко в небі заспівав жайворонок. Пахло літом.
На ставку, що приховався за схиленими над ним плакучими вербами хтось ловив рибу. А далеко, в селі чиїсь півень в черговий раз, в ролі будильника, нагадував усім що прийшла пора вставати. Бо час не жде. Як і корова в стайні. Десь в селі загавкала собака. То мабуть на їжаків, котрі ще нишпорили по садках в пошуках їжі. Аби як зійде сонце вони, як і всі інші нічні тварі, могли спокійно собі в своїй схованці спати, чекаючи на наступну супутницю-ніч.

— Ruslan Barkalov

Свідома несвідомість