Спочатку:
На сторінку книги
А от Ярина якраз не спала. Дівчина сиділа на лавці біля старого дуба, що був подалі від домів. Була вона тут ясна річ не сама.
Від не давно Ярина почала зустрічатися з Олегом. Він був на рік старшим. Закінчив школу. Поступив в університет. Щоправда, вчитися Олег не міг. А більше того – не хотів. От і пішов на заочно.
Зате він завжди був у «формі». Кожного вечора готовий гуляти хоч до самого ранку. Іноді ще й на машині міг приїхати. Хоча в літку це зайве. Але ж сам факт того, що він «на колесах» робило його на голову вищим від усіх інших, хто такої можливості не мав. Тож і не дивно, що коли він запропонував Ярині зустрічатися – та не довго роздумуючи погодилася. А що, хлопець може бути. Не екранний красунчик. Але й не горила. Хоча. Щось від «далеких родичів» у ньому таки було. Надто вже він був гоноровий. І трохи хамовитий. Але ж він хлопець. Він і має бути таким.
Ярина сиділа і думала. Як же їй зараз заздрить Юлька, колишня подруга. Адже та так хотіла бути на місці Ярини. Але не вийшло. Олег просто проігнорував Юльку. Ось так, дружба-дружбою але свої особисті інтереси – то святе.
І поки дівчина літала в своїх фантазіях і мріях, Олег димів як поїзд-ваговоз. Так, що навіть Ярину аж в горлі дерло. Ну але ж коханому можна і пробачити. Він же ж такий мужчина.
