Сонце повертало на весну. Вже почало повівати теплом. Дні помітно ставали довшими. В школі почався новий, останній, семестр. Все йшло своїм ходом.
От тільки здоров’я Трохима Артуровича різко погіршало. І з кожним днем ставало ще гіршим. А одного, не дуже доброго вечора, його довелося таки госпіталізувати.
Для Артура це був удар. Що далі? Це питання стояло, наче дим у повітрі. І від цього ставало ще важче. Бо далі був лише один напрямок. І хлопець це розумів. Тільки ніяк не міг внутрішньо з цим змиритися.
Що скаже дід Трохим Артурові на прощання? І хто підтримає хлопця у складну для нього хвилину?
