Спочатку:
На сторінку книги
Кожен день привносить свої нові корективи в течію життя. Артур в черговий раз їхав на додаткове заняття, котрі тепер набирали оборотів. Йому не було аж надто конче треба цих занять. Але краще підстрахуватися. Тому хлопець один раз на тиждень відвідував вчительку з мови а один раз з історії. Бо як би там не було а ці два предмети мусить здати кожен. Вони найосновніші. Тож треба аби було все добре.
Аби було швидше хлопець брав мотоцикл. Благо, що права вже мав. Це так поки ще сухо і тепло. А от коли буде холодно і засніжить – то доведеться на власних двох. Нічого не поробиш. Втім, це ще все попереду. А зараз він повертався з чергового заняття.
Анжела вже в друге запрошувала його до себе в гості. Але хлопець не спішив. І не тому, що боявся чи вона йому не подобалася. Просто якийсь внутрішній голос, чи радше якась сила, втримувала його завжди в таких випадках від якогось необачного кроку. Просто колись Артур цьому не надавав значення. Але після того, як дізнався про замисли Юлі, став більше прислухатися до свого внутрішнього голосу і вже не жити від випадку до випадку але сприймати сигнали цілком свідомо, опрацьовуючи їх і аналізуючи всі можливі негативні наслідки для себе. Згадували ще й настанови діда, котрий говорив:
– Ніколи, синку, не спіши. Я розумію, той молодечий максималізм затуманює очі. Тобі може здаватися, що старі з’їхали з глузду або живуть якимись столітніми ідеями. Але то лише все здається. Насправді, сину, на все свій час. Ти не думай, я не є проти аби ти будував дружбу з такими ж як і ти молодими людьми. Просто ніколи не віддався емоційним поступкам. Вчинки, проблемі в пориві пристрастей – пагубні. І для тебе і для тих, хто довкола тебе. Все в нашому житті має свій сенс. Просто зараз ти його можеш не бачити.
Так, дід, як завжди, правий. І в цьому Артур вже не раз переконувався. Він хоче внукові добра. Тому і вчить як правильно йому поступати.
– Не слухайся емоцій! – говорив дід. – Емоції змінні. Нині ви найкращі друзі а завтра найлютіші вороги. Завжди добре обмірковуй. Не спіши з висновками. Не женися за визнанням однолітків. І взагалі, ні за чиїм визнанням не женися. Вивчай добре кожного, хто поруч. Бо справжні стосунки – то не слова. Справжні стосунки – це вчинки. Дивився на те, як поступає людина і побачиш хто вона. Так само з подругами. Ніколи не дозволяй затьмарити здоровий глузд спокусливим виглядом, гарними фразами чи ще там чимось. Це все фальш. Справжність нікуди не дінеться. Любов вміє чекати. Справжня любов, синку, як вино – хоче настоятися. Все решта – бляклий сурогат, котрий травить душу так як оковита отруює тіло.
