Спочатку:
На сторінку книги
Того самого вечора, коли Богданові Товстосумові вдома вичитували за минулі прогрішення, біля Ярининих воріт зупинилася машина. В ній сидів Олег. Молодик посигналив і заглушивши мотор став чекати.
За якийсь час з дверей будинку вийшла Ярина, пішла до хвіртки і за хвилину вже закривала за собою дверцята машини.
– Швидко ж ти. – сказав Олег. – Думав. Не знати скільки доведеться чекати.
– Нічого би не сталося якби й почекав трохи. – відповіла дівчина.
Вони обоє були наче кіт з собакою відколи вдруге зійшлися зустрічатися. Олег говорив з сарказмом а Ярина псувала йому настрій своїми викаблучуваннями. Словом, це було дві абсолютно різні людини, котрі не знати з якого дива вирішили, що вони зможуть змінитися. Втім, щастя на боці тих, хто бореться за нього. Щоправда, ці борці були нікудишніми і боротися ні за що вони не спішили.
Ярині було сумно самій вдома. Та ще й кілька тижневі ходіння з Богданом додали стресу, як вважала вона сама. Тай випускний на носі а результати такі собі, не надто втішні. Тому і хотіла чогось, що зможе заглушити те все.
В Олега теж було не зовсім гладко. Сесію якось протягнув. Ну а що там на заочному не протягнути. Кожен день робота. Він працював на заправній станції. Тож від ранку до вечора на ногах. Зате мав вихідний. Хоч і через день. За той час, що вони не були разом, він трохи змінився. Став менше диміти. Наче і думати про щось почав. Словом, цілком собі парубок. «Колись буде з нього толк. – думала Ярина дивлячись на Олега. – Працює. Має якісь гроші. Не літає в хмарах як наприклад Артур. І вже добре. Що ж того його навчання, якщо він не зможе забезпечити сім’ї! Треба бути реалісткою. Він якийсь не цілком адекватний. Що з такого чоловіка!? Хоч він мені і подобається. Олег як не як а подає надії! І треба не ловити гав аби потім не лишитися з носом!»
– І куди ми їдемо? – запитала Ярина.
– До мого друга. В нього день народження. Він запрошував приїхати. Трохи посидимо. – відповів Олег.
– Ну а я там що буду робити?
– Разом зі мною сидіти. Ти моя дівка. Так що їдеш зі мною.
Ярина ніяким чином не хотіла на цю попойку. Але й відмовлятися вона не хотіла теж. Доведеться знову терпіти різні балачки, не цілком пристойні анекдоти і багато матірних слів.
