Спочатку:
На сторінку книги
Відповіді не було. Ні в той день ні в наступні два. Словом, все логічно. А чого ти чекав, юначе, що вона буде звертати увагу на те, що ти там наридаєш в кількох словах-привітаннях? Ні, ти тут не в темі. Ну що ж, таке життя.
Артур перестав чекати. Він розумів, що сподіватися йому більше нема на що. Він навіть пошкодував що написав. А навіщо? Аби що? Що ти хотів доказати собі? Може звернути увагу на себе? Або навіть завести дружбу? Ти не той рівень, пташку! Не той. Іди краще до своїх коней і дай їм їсти. Більше користі буде.
Розчарування. Так, саме воно. Бо так хотілося побачити її відповідь. Прочитати хоча б одне слово – «дякую». Хоча б смайлик в знак того, що побачила. Ні, нічого. тай саме повідомлення навіть не прочитане. Звісно, що ні. А навіщо? Побачила що від тебе – тай все.
Артур нарешті дочитав книгу. Треба взяти наступну. От це і буде розумним рішенням. А не паритися через незнайому тобі тітку. Так, тітку. Вона ж дивиться на тебе так собі, з коса. Бо хто ти в її очах? Ніхто. І навіть дружба з Валентином Аристарховичем нічого не значить. Ні для неї ні для тебе.
Вперше Артур почував себе так ніяково. Не пригнічено. Не ображено. Бо не було від чого. Але якось так ніяко. І наче б то все добре. Бо й справді, гріх скаржитися на щось. І водночас чогось не стає. От нема якогось пазлика, який би мав бути. Не вистачає саме його для повної радості.
На дворі була зима. Снігу цього розу випало дуже багато. Дідо каже, що має бути добрий рік. Хто знає. Ах, як би ж то так було. Вчора Артур порозгортав сніг, всюди попрочищав доріжки. Тепер можна вийти на вулицю навіть в тапочках, якби не мінусова температура.
На завтра знову буде падати. Небо вкрили темні, густі, навислі хмари. Кілька разів вже пускався сніг. Але потім різко ставав. І так кілька разів.
До речі, Валентин Аристархович відповів лише сьогодні на його повідомлення. Дякував. Був задоволений. І запрошував в гості. Ах, як би він хотів поїхати. Хотів би побути в тій атмосфері. Поспілкуватися з ним, з його друзями. Це так цікаво. Тільки от чи варто робити це все? Хто ти навпроти них? Ніхто. Чужий хлопчина. Яке маєш відношення? Ніякого. Так, чисто випадково звела дорога. Ну то й подумай, чи варто себе обманювати далі!
