Спочатку:
На сторінку книги
Всю правду, чому Юля так настирливо напрошувалася прийти саме в той день, коли всі мали їхати, Артур дізнався від Олексія лише через кілка днів. Той без лишніх емоцій пояснив своєму доброму знайомому, що це було зроблено не просто так.
– А ти думав, що їй треба було принтера? Для чого? – реготав Олексій. – Тебе вона хотіла звабити. А не роздрукувати документи. От був би повівся! Втім, тобі пощастило. І то навіть дуже пощастило!
Хлопець розповів, що знав. А знав він багато, бо його молодша сестра дружила з багатьма дівчатами. Ясна річ, що вони між собою ділилися різними секретами. Ну а Тоня тихцем розповідала братові.
З слів Олексія, Юлія побилася об заклад що обкрутить Артура, «цього тупенького святошу», як вона з насмішкою говорила. І саме тому вона мала прийти до нього тоді, коли нікого не буде. А спробуй тоді довести що вона бреше. Вона знала, що Артур по природі добряк і не відмовить подрузі. І вже мала готовий план, що і як має потім розповідати, розпускаючи слухи. І єдине, що обламало всі плани – це відмова Артура. Тому вона і була така зла.
– Ну а чого ти дивуєшся. – продовжував Олексій. – Не всім подобається те, що хтось має іншу думку, інший погляд на життя чи ставлення до речей. А він в тебе досить таки інший. Їй був потрібен не ти а перемога. Словом, така от історія.
Артур був розбитий. Відчуття, наче йому плюнули в лице. Навіть гірше. Набагато гірше. Він же ж був про Юльку куди кращої думки. А тепер?
А тепер він дивився на неї з підозрою. І боявся будь-якої підстави. І вже не лише від неї одної. Навіть Ярина стала мало приємною після цього. Адже вона, напевне, знала про все. Знала і змовчала. Отже, хотіла того ж що і Юля. Ось він – світ обману, фальші, брехні. Світ нахабства і жорстокості. Але це не його світ. В нього інший світ в середині. І тому він такий чужий для них всіх а вони для нього.
