Спочатку:
На сторінку книги
Глава 42. Юридична війна триває (42.1)
— Ви хочете сказати, що триста років історії вартують менше, ніж підпис якогось голови сільради, зроблений у стані алкогольного сп'яніння в дев’яносто другому році?
Кшиштоф Войцехівський стояв посеред свого кабінету на другому поверсі київської квартири, і його голос, зазвичай холодний і рівний, зараз нагадував справжній грім посеред ясного дня. Перед ним на столі з італійського горіха лежала стопка паперів, перекреслених червоним маркером, — це був звіт його польських юристів.
Для Кшиштофа, який поєднував статус солідного європейського дипломата з хваткою акули, Кульчиївці й довколишні землі мали стати перлиною його українських активів. Він роками вибудовував стратегію, щоб забрати ці території й розширити свій вплив, а тепер його нібито продуманий план реституції наразився на банальне нахабство місцевого агромагната.
Старший юрист, пан Варецький, який спеціалізувався на питаннях реституції у Східній Європі, а зараз вів справу Кульчиївців, нервово поправив окуляри.
— Пане Кшиштофе, проблема не в історії. Проблема в так званому “юридичному тумані”. Ми подали позов до міжнародного арбітражу, спираючись на ваші дарчі грамоти й документи про власність родини до 1939 року. Юридично — це чиста лінія. Але в Кульчиївцях ми вперлися в стіну, яку неможливо пробити логікою. Олександр Чортополох не просто володіє цією землею. Він створив таку собі юридичну матрьошку, де кожен наступний шар анулює попередній.
— Пояснюйте, — процідив Кшиштоф, наливаючи собі води. Його рука ледь помітно тремтіла від люті.
— Коли ми спробували накласти арешт на паї через суд, з’ясувалося, що земель, які належали вашому прадіду, формально... не існує на кадастровій карті, — Варецький розгорнув планшет із супутниковими знімками. — Чортополох провів так звану меліоративну інвентаризацію. Він змінив межі ділянок, об'єднав їх у нові масиви, а частину земель — саме тих, де стояв ваш родовий маєток і стара дерев’яна церква, від якої досі є залишки фундаменту, — вивів під статус земель водного фонду.
— Як це?! — не витримав дипломат.
— Він просто перегородив русло невеликої річки, створивши каскад штучних озер. За законом, землі під водою не підлягають реституції, тим більше іноземцям, за жодних обставин. Він буквально втопив вашу спадщину, Кшиштофе. Там тепер розводять коропів.
Кшиштоф розсміявся — злим коротким сміхом.
— Коропів? На місці моїх колишніх земель — рибне господарство?
— І це лише початок. Його син Захар виявився куди небезпечнішим стратегом. Поки ми готували позови, він переуклав договори оренди з усіма пайовиками села на рекордні сорок дев’ять років. Причому в кожен договір внесено такий собі “пункт про отруйну пігулку”: у разі зміни власника землі або спроби відчуження ділянки третіми особами, орендар (тобто холдинг Чортополоха) має право на відшкодування невід’ємних поліпшень. Ви знаєте, яку суму вони заклали?
Варецький, поки Кшиштоф нерозуміюче на нього дивився, зробив паузу, витираючи піт.
— Вони застрахували кожен квадратний метр так, наче там не соняшник росте, а закопані золоті злитки Третього рейху. Захар умудрився підтягнути під це рішення навіть екологічні гранти від Євросоюзу — нібито їхній агрохолдинг відновлює унікальний біоценоз подільського ґрунту, тому будь-яке втручання ззовні є міжнародним злочином проти природи. Нас просто обіграли на нашому ж полі, пане Войцехівський, загорнувши банальне рейдерство в красиву брюссельську обгортку.
Кшиштоф повільно опустив склянку на стіл. Кришталь глухо дзенькнув об лаковане дерево. На його губах з'явилася тонка, майже мертва посмішка людини, яка все життя вивчала міжнародне право і зараз оцінила всю витонченість знущання.
— Брюссельська обгортка, кажете? — тихо, але з виразною загрозою перепитав дипломат. — Тобто хлоп з подільського села захищає європейську екологію від європейського комісара? Геніально. І яка ж ціна цього екологічного дива?
Варецький знову заглянув у папери, наче сподівався, що цифри там за останню хвилину зменшилися:
— Вони провели через свою лабораторію акти про внесення в ґрунт унікальних німецьких добрив і мікроорганізмів, які нібито підвищили родючість у п'ять разів. Якщо ви виграєте суд і станете власником, ви будете винні родині Чортополохів близько вісімдесяти мільйонів доларів за... перегній. За юридично оформлений “золотий” перегній. Це пат. Якщо ви заберете землю, ви збанкрутуєте.
