Спочатку:
На сторінку книги
8.2.
Тим часом Яринина свекруха нетерпляче обійшла довкола сина, який так і тримав люльку з дівчинкою, хоч батько вже кілька хвилин намагався відібрати її у Захара.
— Яка вона... серйозна, — прошепотіла Дарія, торкаючись крихітної, гарячої ручки онуки. — Сашко, подивись на ці очі. Вона наче нас… вивчає. Якось не по-дитячому зовсім.
— А, що ти там тямиш! Це чортополохівська порода! — виголосив дід, намагаючись приховати незрозуміле хвилювання, що пробігло холодком по спині. — Завтра ж підпишу контракт на будівництво в районі нового термінала, під Кульчиївцями. Це буде її перший подарунок. Земля має звикати до її імені!
Аннет тільки хмикнула через таку самовпевненість. Звикати до її імені… ну-ну… Це радше їм усім доведеться звикати, і не тільки до імені.
Вони зайшли в дім, де панувала суміш пафосу й творчості. Ярину, яка ще відчувала слабкість, відразу відвели в її спальню трохи перепочити з дороги, а Марію поки влаштували в розкішній дитячій, над оздобленням якої молода мати працювала останні місяці вагітності.
Вона вклала в цей інтер'єр всю свою дизайнерську душу: ніжні шпалери з візерунками ручної роботи, білі різьблені меблі й величезні вазони з орхідеями й рідкісними тропічними папоротями, які мали освіжати повітря.
Аннет, зайшовши у спальню дівчинки й побачивши це буяння зелені, скривилася, наче від різкого зубного болю. Її погляд майнув по італійських шпалерах і занадто яскравих, агресивних квітах орхідей, що нагадували хижих комах.
Потім вона розвернулася і, подивившись прямо в очі сватові, який якраз зайшов похвалитися «найкращим флористом міста», карбуючи кожне слово, наказала:
— Усі ці заморські кущі винести геть! Зараз же. Можете, свате, поставити їх у своєму кабінеті, нічого не маю проти, нехай вони там висмоктують із повітря всю позитивну енергетику.
— Свахо… еее… ви, здається, трохи не у свою справу зволите пхати свого носа, — спробував, було, поставити її на місце Чортополох-старший, намагаючись пом’якшити те, що крутилось у нього на язиці. — Тут усе продумано до дрібниць і…
— Ні, свате, це ви нічого в цьому не тямите! — різко обірвала його старша відьма у сім’ї, не звернувши уваги на тон Олександра. — Я ж не лізу у ваші центнери з гектарами. А у Марисі мають бути інші трави, наші. Ті, що виросли на цьому каньйоні, що пили воду зі Смотрича й знають смак подільського сонця. Поставте їй на підвіконня полин, любисток і материнку. Нехай звикає до запаху сили, а не до аромату парфумів з оранжереї.
Олександр Чортополох лише рота роззявив, знову намагаючись заперечити, але Аннет уже владно відчинила вікно, впускаючи в кімнату свіжий вітер і справжній, терпкий дух степу.
Глава родини, який керував величезним агрохолдингом і за ці роки, відколи був у бізнесі, навчився на раз справлятися з конкурентами, не зміг, як він подумав, поставити на місце сваху. Та подивилась на нього таким поглядом, що старшому Чортополоху, який уже геть забув свою першу спробу, навіть рот перехотілось відкривати, не те що з нею сваритися…
Тож папороть з орхідеями вирішили виставити згодом, місця для них у великому домі вистачало. Натомість вона видобула з глибини сумки обіцяне зілля, від якого в повітрі одразу розлився густий, трохи терпкий аромат суходолу. Розкладаючи трави, Аннет запевнила, що це лише початок: уже завтра сюди доставлять справжню розсаду, вкорінену в «живу» обпалену глину, у важких горщиках, що ще зберігають тепло печі.
Коли Марію поклали в колиску, підвішену до стелі, в кімнаті запала дивна тиша. Ліжечко, яке стояло ближче до вікна, поки виявилось непотрібним. Захар ніжно обійняв дружину, якій не сиділося у власній спальні, шепочучи їй слова вдячності, а Олександр пішов у кабінет — телефон уже розривався від дзвінків.
Їхній бізнес вимагав нових рішень, нових земель, нових перемог. Тож Захар, залишивши Ярину з донькою, теж пішов у кабінет, щоб уже за кілька хвилин зануритися в цифри, обговорюючи з батьком постачання добрив, наче намагаючись втекти від того незрозумілого погляду доньки.
Через годину Аннет, поспілкувавшись зі свахою, знову безшумно зайшла в дитячу. Вона зупинилася на порозі, і її серце, загартоване роками лабораторних дослідів і знань предків, пропустило удар...
