Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Рвані сни нагадували трясовиння, крізь яке Томас ледь знаходив сили пробиратися. Жалючий біль, здавалось, не мав конкретного джерела і водночас линув звідусіль. Хлопець хрипів, стискаючи простирадло.
Майже два роки він проходив терапію, намагаючись нарешті змиритися із тим, яким стало його життя… після смерті і переродження. Звісно, він тішився знову повернутись до близьких, радів і появі сестри, якої раніше не мав, був щасливий будувати спільне життя із Есті у їх цьому милому затишному будиночку, радів бачити друзів щодня у готелі, де вони всі тепер лише працювали.
Це було прекрасно, та він постійно почувався не собою. Кимось іншим, кимось втаємниченим, загубленим, тим, що просто невдячний долі за цей подарунок. І це руйнувало його. Бо Есті заслуговувала надійності, його друзі заслуговували, щоб Томас, якого вони любили, на якого сподівалися – був тим самим. Та, що як він не був? Що як те переселення у тіло Себастьяна, щось зламало в ньому?
Томас схлипнув, відчуваючи як біль лише зростає, спираючи дихання. Він розплющив сухі очі, задихаючись.
– Томмі? – хрипко від сну, спитала Есті. – Все добре?
– Якось…якось мені зле, – ледь дихав він.
– Що болить? – стрепенулась вона, провівши рукою по його щоці.
– Спина… вона пече, я не можу дихати.
– Я викличу швидку.
Есті побігла по телефон, пальці ледь втрапляли по потрібних цифрах на екрані. Хлопець хрипко видихнув і, впершись у бильце ліжка, підвівся.
Ставало гаряче, сльози текли щоками. Страх скував груди, Томас втупився поглядом перед собою, міркуючи, що холодне прикласти до спини, аби спинити той клятий біль, від якого кортіло кричати.
– 9-1-1, що у Вас трапилось? – почулось у динаміку.
Роздався гучний тріск, Томас застогнав, втративши рівновагу.
Есті заклякла, телефон висковзнув з рук. Сироти вкрили шкіру, серце гупало в грудях від страху:
– О, Боже...
Томас вирівнявся, переляканий погляд блукав кімнатою. Знервовано ковтнувши, він зазирнув собі за плече і узрів шість сірих крил, кінчики яких вкривали краплі його власної крові. Крила були важкими, малорухливими, змушуючи спину хлопця гнутись назад.
– Що за…– хрипів він, шоковано. – Що я таке*?!
*Томас повернеться у третій частині серії – “Mors et Renaissance”, слідкуйте за оновленнями!
Далі буде...
