Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
— Бо будівля… будівля, в якій розміщується все моє модельне агентство, юридично належить їм, — Леона безсило опустила голову, її голос затремтів. — Вони обіцяли відписати її мені, якщо я погоджуся на це вимушене весілля. Але після церемонії цинічно заявили, щоб я не переживала, бо «все й так перейде мені у спадок, коли вони помруть». Я неодноразово намагалася викупити в них це приміщення за власні гроші, але вони категорично відмовляли, повторюючи, що воно й так фактично моє. І ось цей їхній сьогоднішній візит… Це ж пряме, жорстоке нагадування, що все, чого я досягла, існує лише з їхньої ласки. І що вони можуть відібрати мій бізнес у будь-який момент.
Кілька секунд у кухні панувала мертва тиша, а потім Леона підняла на Віктора очі, в яких блищали невиплакані сльози:
— Скажи… Ну за що вони зі мною так? Що я їм зробила?
Чого-чого, а щирих сліз цієї зазвичай гордої та незламної дівчини Віктор точно не очікував побачити. Він на мить буквально застиг як кам'яний, розгублено дивлячись на неї. Леона ж більше не мала сил стримуватися — греблю остаточно прорвало, і вона дала волю гірким емоціям. Закривши лице руками, почала тихо схлипувати.
Чоловік абсолютно невміло спробував підібрати хоч якісь слова розради:
— Ну, батьків, знаєш, не обирають і…
Проте Леона, заплющивши очі, тихо плакала, абсолютно не чуючи його незграбних фраз. Тоді Віктор, наважившись, підвівся, підійшов до її стільця й присів поруч на один рівень із нею. Його велика, тепла долоня лягла на її тремтячу спину й почала повільно, заспокійливо гладити. Від цього несподіваного прояву ніжності та людського тепла Леона заплакала ще дужче й, абсолютно втративши контроль, різко припала до нього, ховаючи обличчя на його грудях і міцно обіймаючи за шию.
Віктор знову завмер від несподіванки, але відсторонюватися не став. Він обережно зімкнув руки навколо її талії, продовжуючи міцно тримати її й плавно погладжувати по спині, яка час від часу здригалася від глухих ридань.
Коли буря емоцій нарешті вщухла, Леона повільно підняла голову. Її обличчя було заплакане, туш помітно розтеклася під очима, але погляд… погляд горів таким первісним, шаленим вогнем, що будь-який випадковий свідок цієї сцени миттєво зрозумів би: перед ним стоїть люта воїтелька, яка прагне крові своїх ворогів. Вона стерла сльози, від чого з'явилися чорні розводи навколо її зелених очей. Зараз вони виглядали, як справжній бойовий розкрас перед початком нещадної війни. Відсунувшись від шиї чоловіка, вона проговорила сталевим голосом:
— Я багато чого їм прощала в цьому житті… — жорстко й чітко процідила Леона крізь зуби, міцно стискаючи руки в кулак. — Але мою роботу, моє агентство я їм ні за що в світі не віддам! Це моя дитина, яку я зростила власною кров'ю і потом! І хоча я маю фінансову можливість просто зараз перевезти все агентство в інше місце, сам факт цієї погрози… я їм цього ніколи не прощу. Вікторе, що потрібно робити? У твоєму плані помсти проти твого батька й моїх… я в ділі. Повністю. Незважаючи ні на що.
Дивлячись на цю розлючену, прекрасну у своїй люті полум'яноволосу жінку, Віктор розтягнувся у хижій посмішці. Його бурштинові очі спалахнули азартом:
— Отак би й одразу, — тихим, задоволеним баритоном промовив він. — А тепер слухай дуже уважно. Мій план побудований на…
Підсунув свій стілець впритул до неї й почав розкривати послідовність їхніх майбутніх дій.
«Ось і логічний фінал першої книги — «Одружені незнайомці».
Вони більше не незнайомці. Та чи зможуть стати справжніми коханцями?
А далі…
Далі історія продовжується вже у другій частині — «Одружені коханці». Саме тут починається новий виток інтриг, пристрастей і боротьби за себе та свої почуття.
Додавайте книгу в бібліотеку та ставте сердечка, щоб швидше дізнатися, що буде далі!»
Кінець
