Раді Вас бачити!

Послухавши це, Андрій невдоволено перебив:

- Та головне — ти забув згадати свій дикий характер! - і промовисто покрутив пальцем біля скроні. - З тобою в цивільному житті навіть перетнутися страшно. Пам'ятаю, як уперше вийшов проти тебе на арену — мене звідти винесли непритомним. Коли прокинувся — привіт, перелом руки! А на цьому чудовиську бодай подряпина була? — хлопець жалібно погладив давно загоєне передпліччя. - Ніхто мене так іще не принижував, як ваш чоловік, Леоно. Як ви з ним узагалі живете? Це ж усе одно що дикого звіра без клітки вдома тримати. На нього нашийник треба надягати й повідок, щоб на людей не кидався!

- Хочеш перевірити, наскільки диким і небезпечним я можу бути просто зараз? - з тихою погрозою запитав Віктор.

- Та ну тебе, я ще жити хочу! - відмахнувся Андрій. 

- Вовку, ну чесне слово… я тобі заламав руку, коли нам обом було по дванадцять років. А ти до сих пір цю історію згадуєш.

- Бо це було вперше в моєму житті таке, і останні раз. Ось і згадую тому постійно. - тут втрутився сенсей якій вже закінчив всіх учнів повчати.

- Бо тоді ти, Андрію, був єдиним у моєму спортзалі, хто мав хист до бою. Звісно, згадую ще Славіка, але в нього більше впертості й завзяття ніж таланту, тому він не дотягував до тебе. От і зазнався втратив пильність і мав відповідний результат. - Обоє шатенів від почутого похмурніли, та сенсей продовжив, не зважаючи на напружену атмосферу: - А от коли Славік привів Віктора, тоді в тебе, Андрію, справді з'явився рівний опонент. Хоча характер у Віктора справді непростий. Пам'ятаю той день, наче це було вчора: худий, серйозний юнак із легкістю зламав руку своєму одноліткові й навіть не скривився від скоєного. - довкола всім стало ніяково.

І хтось із групи хлопців вирішив різко змінити тему розмови:

- І справді як цей от зміг одружитися? Коли побачив як на руках у Віктора спокійно сиділа дівчина. З того моменту досі не збагну: як таке крихітне, беззахисне створіння уживається з цим вовком?

Боєць безцеремонно тицьнув пальцем у бік Леони. Дівчина продовжувала чарівно посміхатися, аж раптом блискавичним рухом перехопила його руку й вмідо заламала палець на болючий больовий прийом. Навичка, яку отримала по заняття із самозахисту, вперше була корисна.

Ця картина викликала вибух реготу в усіх, хто стояв поруч, зокрема й у самого Віктора. Коли сміх трохи вщух, чоловік підійшов, легко підхопив дружину на руки й оголосив:

- Ну все, забавки скінчилися. Своє хиже кроленя я везу додому.

- Ось так, прямо в кімоно? - здивовано перепитав Андрій.

- Увесь мій одяг наскрізь мокрий, а змінного я не брав.

- Якщо хочеш, я дам тобі свій запасний комплект, - запропонував шатен.

- Вовк я втомився за сьогодні нічого з моїм загартованим тілом не станеться, якщо я так піду - та вищій напів голови Вовк став попереду дороги.

- Досить брикатися. Кажу іди, нам не вистачало, щоб ти в такий важливий час захворів, - два погляди, бурштиновий та темно-зелений, зійшлися, і Віктору нічого не залишалося, як важко зітхнути, посадити дружину назад на стілець і піти перевдягатися.

- Так чого знову стовпилися, а ну швидко займатися! - хлопнув у долоні сенсей. - Розібралися на пари, будемо повторювати пози, які побачили під час спарингу ваших старших. Андрію, склади компанію цій леді.

Той кивнув на знак згоди. Дочекавшись, поки вони залишаться одні, Леона різко повернулася до чоловіка, який одразу знову став серйозним. Його холодний погляд врізався в дівчину.

- Що ви мали на увазі, коли говорили, що я повинна ще щось доводити?

- Про це буду говорити лише тоді, коли сам вирішу, - і дівчина незадоволено відвернулася. Так вони стали чекати на повернення Віктора.