Раді Вас бачити!

Дівчина відстебнула пасок безпеки й уже збиралася підвестися, але Віктор м'яко вклав їй у долоню ручку парасолі, а в наступну секунду легко підхопив її на руки. Леона навіть не подумала протестувати, сильніше притиснувшись до його мокрого від снігу пальта.

Вони увійшли всередину. Інтер'єр дійсно нагадував промисловий склад, але щойно вони пройшли довгим, лунким коридором, їх зустріли глухі удари, крики та важке дихання. Це був не зовсім звичайний спортзал — радше закритий бійцівський клуб. Скрізь були розставлені важкі штанги, підвішені масивні шкіряні груші та інше тренувальне приладдя, а в самому центрі височіли три великі бойові ринги. На двох із них саме цієї миті запекло спарингували бійці, навколо яких з'юрмилися глядачі, гучно вболіваючи за свого бійця.

Раптом від групи чоловіків відокремився літній сивочолий чоловік азіацької зовнішності. Його дуже довга сива борода яку він час від часу погладжував добавила до його образу якоїсь дивної мудрості. Побачивши Віктора, він підняв руку на знак вітання.

- Давно не бачилися, - щиро посміхнувся старий, підходячи ближче. Його очі з цікавістю зупинилися на Леоні. - Що це за прекрасна леді завітала до нашого лігва?

- Вітаю, сенсею, - шанобливо вимовив Віктор і злегка вклонився, тримаючи дівчину, яка теж кивнула головою. - Це моя дружина, Леона.

У величезній залі, де ще секунду тому панував брутальний гамір, залягла мертва тиша. Бійці з подивом витріщилися на гостя. Першим оговтався сенсей. Його обличчя виражало щирий подив, але він швидко повернув самовладання:

- І словом не прохопився, що одружився! Я вже думав, що з твоїм шаленим графіком ти так і залишишся затятим холостяком. І коли ж було весілля?

- Та вже як три роки тому, - буденно, наче в цьому не було нічого особливого, відповів Віктор.

Він підійшов до стіни й обережно опустив Леону на м'яке крісло. Та щойно чоловік розігнувся й звільнив руки від своєї ноші, з-за спини на нього налетіла тінь. Сильні, треновані чоловічі руки перехопили торс Віктора, намагаючись із розвороту кинути його через себе.

Лише реакція врятувала Віктора від жорсткого падіння. Він миттєво вислизнув із захвату, повернувся до нападника лицем й пішов у блискавичну контратаку, коротко й потужно пробивши нападнику під дих. Той болісно ойкнув, зігнувся, але відступати не збирався. Віктор різко врізався в темно-зелені очі свого друга. Вони обоє задволено почали посміхатися та враз пролунав залізний, непохитний голос старого:

- Досить!

Наказний тон сенсея подіяв миттєво. Обоє враз завмерли, вирівнялися й винувато повернулися до вчителя.

- Андрію взагалі то тут присутня леді, а ти поводишся як невихований бовдур, - суворо вимовив старий, а потім перевів погляд на другого бійця: - Вікторі, а ти чому так легко ведешся на провокації?

Переконавшись, що дисципліну відновлено, сенсей повернувся до Леони й тепло посміхнувся:

- Вибачте нам, Леоно. Такі гості, як ви — рідкість у цих стінах, тому хлопці звикли не стримувати емоцій. Це у них такі специфічні забавки. Сподіваюся на ваше розуміння.

Весь цей час Леона дивилася на все круглими від подиву очима й просто не могла повірити побаченому. Довкола стояли десятки напівоголених чоловіків з ідеальними спортивними фігурами — зовсім відмінними від звичних форм чоловіків-моделей, яких вона бачила щодня.

Та й на самому Вікторі від бійки розстебнулося пальто — це відкрило для погляду дівчини його фігуру. Одяг геть прилип до тіла від вологи, дозволяючи в усіх подробицях розглянути рельєф його міцного тіла. Від такого раптового перенасичення чоловічою красою в дівчини навіть злегка закрутилася голова. Лише коли збагнула, що сенсей звертається безпосередньо до неї, Леона нарешті спам'яталася й перепитала:

- Ви до мене зверталися?