Раді Вас бачити!

Він підставив руку під струмінь води, щоб підкоригувати температуру. Перевівши погляд угору, побачив полиці над ванною, заставлені десятками ідентичних пляшечок різних за кольором. Узявши першу, що трапилася під руку, відкрив її, щоб відчути аромат. У носі заграли приємні цитрусові нотки з легким квітковим відтінком.

Поглянувши на решту полиці, він переконався: це все лише добавки для ванни. Перевівши погляд на іншу стіну, там була навісна шафка з іншими флаконами. Ці вже відрізнялися не лише кольором, а й формою пляшечок. Віктор зрозумів, що в цій кількості косметики він зовсім не розбирається, а тим паче — в її особистих уподобаннях. Закрив флакон і поставив його на місце, залишивши воду чистою, щоб Леона сама підготувала все на свій смак.

Поки вода набиралася, він змайстрував підставку: узяв зі спальні дружини стілець і вирішив поставити на нього рушник для зручності. Потягнувся до червоного махрового рушника, що висів поруч із зеленим халатом, і помітив ще два схожих, але світліших відтінків, які висіли поряд. Його брови здивовано піднялися — сам Віктор зазвичай користувався лише двома.

Взявши один із них, він склав рушник і поклав на стілець. Вирішив, що вона не буде проти пожертвувати одним для комфорту травмованої кінцівки.

Поставивши руки в боки, він задоволено кивнув, оцінивши власну роботу. Вимкнув воду й пішов за дівчиною.

Вона все ще сиділа за столом перед недоїденою порцією, зосереджено клацаючи щось у телефоні. Побачивши його, відклала гаджет і вже хотіла щось запитати, але Віктор без зайвих слів підхопив її на руки й поніс до кімнати.

- Ем… я ще не все вирішила по роботі, - промовила вона, не відводячи погляду від столу, де залишився телефон.

Віктор і не думав зупинятися. Зайшовши у ванну, він обережно поставив її на смарагдову плитку підлоги й запитав:

- Скажи, що тобі принести: телефон чи ноутбук?

- Краще планшет, - Леона все ще розглядала конструкцію, яку він для неї підготував. - А чому ти вибрав саме той рушник, який я використовую для волосся? А не інший, для тіла, наприклад?

Віктор важко зітхнув, зрозумівши, що не вгадав із її поступливістю в цьому питанні. Підійшов, забрав рушник зі стільця й повісив його назад на місце.

- Зараз усе принесу.

І справді, Леона не встигла навіть обрати, яку сіль насипати у ванну, як шатен повернувся. У руках він тримав свій чорний махровий рушник, який спритно склав і вмостив на стілець.

- Але це ж не мій.

- Так, він мій, запасний. Тому користуйся і не переймайся. Моя допомога більше не потрібна? - він передав їй планшет.

Вони обоє кинули погляд на її одяг, і дівчина, миттєво зніяковівши, прикрила себе руками:

- Далі я сама впораюся.

Шатен напівусміхнувся:

- Це добре, - і зачинив за собою двері.

Залишившись наодинці, дівчина висипала у воду вміст баночки, яку тримала в руках. Вода миттєво забарвилася ніжно‑фіолетовий від поступово розчинених кристаликів. Аромат лаванди разом із теплою парою почав повільно заповнювати простір кімнати.

Леона провела рукою по воді, розмішуючи залишки солі, й почала роздягатися. Хоч їй і не хотілося навантажувати хвору кінцівку, краще було перетерпіти легкий дискомфорт і на мить стати на неї, ніж кликати чоловіка на допомогу.

За кілька хвилин вона вже лежала у ванні, насолоджуючись комфортом. Нарешті від неї пахло звичними ароматами, а не чужими. Запах лаванди з легкими цитрусовими нотками заспокоював виснажений і знервований організм.

Коли вона тільки занурювалася у воду, їй здалося, ніби від тіла по поверхні розійдуться бензинові плями — настільки брудною вона почувалася в ту мить. У пам’яті сплив епізод, як вони з Віктором уляглися на чисту постіль у тому ж одязі, в якому повернулися з подорожі. Леона подумки додала до сьогоднішнього списку завдань пункт для хатньої робітниці: ретельно продезінфікувати ту білизну, коли вона її змінить.

Нарешті тіло остаточно розслабилося у воді, і думки повернулися до того, що щойно сталося між її охоронцем та Віктором. Звісно, те, що Алекс за власним бажанням примчав сюди й без дозволу почав оглядати її травмовану ногу, мало скидалося на професійні обов’язки. Це означало лише одне: він остаточно втратив ту тонку межу, яка трималася між ними весь цей час.

Та Леону турбувало інше: чому чоловік так бурхливо зреагував на Алекса? Зрештою вона вирішила, що Віктор сприйняв поведінку охоронця радше як виклик своєму авторитету на його території, аніж як прояв ревнощів до неї.

Заспокоївшись, вона піднялася з води й почала наносити на шкіру улюблені косметичні засоби. Коли все це змила в душі, повернулася у ванну. Щоб відігнати зайві думки, дістала планшет і взялася розбиратися з купою справ. На диво, саме після тривалої відсутності у власному агентстві Леона усвідомила, який колосальний обсяг роботи виконувала щодня.

Тепер потрібно було не просто надолужити згаяне, а й вирішити «гарячі» питання. Модельний бізнес безперервно генерував проблеми: то якась модель не з’явилася на знімальний майданчик, то іншу журналісти спіймали на зраді своєму коханому. Ще одну встигли сфотографувати в нічному клубі, хоча її образ будувався на невинності. Із цим усім потрібно було щось робити, та співробітники не наважувалися діяти самостійно — чекали, коли повернеться їхня начальниця.

Від усього, що миготіло перед очима, дівчина втомлено застогнала:

- І чому я обрала саме модельний бізнес?

Та попри скарги, вона взялася до роботи. Крок за кроком Леона роздавала вказівки, коментувала звіти й сортувала кризові ситуації: ті, що потребували негайного втручання, і ті, які могли зачекати. У реальному часі на екран продовжували сипатися нові повідомлення від співробітників, які дочекалися на повернення своєї начальниці.

***

Нарешті повернувшись до своєї кімнати, Віктор зайшов до санвузла. Оскільки він не любив довго затримуватися у ванній, то швидко змив із себе весь бруд під душем. Вийшовши вже чистим, мимохідь глянув на власне відображення: непоголений, втомлений, із синцями під очима.

У голові раптом сплив образ того сіроокого засранця, який оцінюючі дивився на нього. Віктор відразу змінив свої плани: поголився й обробив шкіру обличчя. Почав укладати волосся, вже потягнувся за воском для фіксації, та раптом усвідомив свої дії — швидким рухом закрив тумбочку й розтріпав волосся руками все, що до цього вклав.

Рішуче вийшовши до гардеробної, Віктор натягнув сірі спортивні штани та футболку в тон і попрямував у праве крило квартири, де все було облаштовано для активного відпочинку: тренажерна зала й басейн. Його кулаки мимоволі стискалися й розтискалися, а зі сторони він виглядав як напружена брила м’язів.

Відчинивши звукоізоляційні двері, встановлені для відмежування тихої житлової частини від гучної спортивної, він підійшов до бігової доріжки, виставив швидкість і розпочав розминку. Ритмічні рухи поступово очистили голову від нав’язливих думок. Далі Віктор узявся за штангу, крок за кроком додаючи вагу. На тридцятому підході з максимальною вагою м’язи вже палали від напруження, а тіло відчувало приємну втому.

Повернувши штангу на місце, він підійшов до невеликого холодильника, наповненого пляшками з водою. Одну спорожнив майже залпом, стиснувши пластик у маленький комок, кинув тару в смітник і рушив до душової, щоб змити піт, який рясно стікав по тілу. У спортзалі була компактна кімната з двома душами за прозорими дверцятами.

Остудивши себе, він вирішив, що цього замало. Переодягнувшись у плавки, перейшов до сусіднього приміщення — басейну. Простора зала зустріла його панорамними вікнами з видом на місто з тридцять четвертого поверху. Уздовж басейну стояли шезлонги; на один із них він кинув рушник, прихоплений із душової. Не вагаючись, пірнув у прохолодну воду й, обравши стиль батерфляй, почав нарощувати темп, змушуючи тіло працювати ще інтенсивніше.

По завершенні тренування він обгорнув рушник навколо пояса, задоволений фізичним навантаженням. Уже вирішив повернутися до розбору накопичених справ і рушив у напрямку своєї кімнати. Та в коридорі його перестрів несподіваний гість, від вигляду якого Віктора аж пересмикнуло.

Перед ним стояв світловолосий юнак: глибокі темні кола під очима, повний хаос на голові, абияк накинутий пом’ятий одяг. І хоч це були речі відомих брендів, за їхнім виглядом цього й не скажеш. Щойно він побачив Віктора, в його очах спалахнула надія, і хлопець стрімголов кинувся прямо до нього.

Пишіть свої коментарі, підпалимо обговорення разом! Ваша активність — це моє натхнення писати продовження швидше. Обов'язково додавайте книгу в бібліотеку, щоб книга завжди була під рукою! Дякую, що ви зі мною! ✨