Раді Вас бачити!

Охоронець, не повіривши власним вухам, стривожено поглянув у її розлючені очі. Зрозумівши, що вона не жартує, він похилив голову й ледь чутно пробубнів:

- Вибачте…

Стиснувши кулаки, Алекс пройшов повз Віктора, навмисно зачепивши його плечем, і залишив кабінет. Щойно двері за ним зачинилися, шатен уже подумав, що виграв цю битву, та наступної миті на нього вилилося відро крижаної води. Не менш розгнівана дружина накинулася вже на нього:

- А з яких це пір у нас такі стосунки, що ти вважаєш мене своєю територією?! І якого хріна ти взагалі оцінюєш мене як предмет? Чиєю бути — я сама вирішу. Папір про шлюб підписала я з власної волі, тому й папір про розлучення матиме мій підпис. На цьому все! Бажаю, щоб ти припинив суперечки з моїми підлеглими й більше не дозволяв собі подібного. І без того проблем купа, а тут ще ви обоє впали на мою голову. Краще б я сама дісталася додому!

Висловивши все на одному диханні, Леона різко піднялася, щоб узяти пальто. Від цього раптового руху пошкоджений суглоб прошиб пекельний біль. Дівчина здригнулася, обличчя миттєво зблідло, та вона, зціпивши зуби, вчепилася в край столу. Зовні майже не було помітно, наскільки важко їй утримувати рівновагу — вона витратила титанічну кількість сил, щоб із губ не злетіло навіть найменшого стогону.

Поки вона завмерла, збираючись із силами, Віктор помітив її стан. Він утомлено потер перенісся й рушив до неї. Нависнувши над дружиною, тихо промовив:

-Давай вже закриємо тему. Ходімо вже додому разом. Усе ж таки не дарма я так поспішав, щоб забрати тебе. Та й о такій годині спробуй ще дочекатися таксі чи найманого водія. А оскільки свого охоронця ти успішно виставила за двері — залишився лише я, хто може донести тебе до машини. Навряд чи ті троє, що залишилися в офісі й кусають лікті, впораються з цим, навіть якщо дуже захочуть. Тому краще поїхати зі мною — буде швидше й без зайвих проблем. Тобі не здається?

Він замовк, чекаючи на її рішення. Щойно Леона підняла голову, щоб відповісти, у двері обережно постукали. Обоє синхронно повернулися на звук.

- Хто там іще?.. - утомлено зітхнула Леона.

До кабінету зайшли троє її топ менеджерів. Дівчина відразу згадала, що сама ж наказала їм з'явитися.

- Якщо ми невчасно, то... - почала Лілі, крадькома позираючи на Віктора.

Той став за спиною дружини й мовчки чекав. Йому було байдуже до цих співробітників — він просто вирішив подивитися, що буде далі.

- Яка різниця, вчасно ви чи ні? - обірвала її Леона. - Головне питання: яким чином ти, Ліліє, відповідала за прорахунок Сіріуса? І чому ти, Сіріусе, не спромігся виконати роботу, за яку я тобі плачу? А ти, Міло, як допустила, щоб хвора модель прийшла на підписання договору? Скільки можна робити такі безглузді промахи?

У відповідь запала важка, гнітюча тиша. Леона втомлено провела долонею по обличчю й продовжила:

- На сьогодні ми закінчили. Але за цю ніч ви маєте добре попрацювати вдома й уранці переслати мені звіти з варіантами виправлення помилок. Ліліє, ти повинна чітко відзвітувати за свою частину — надто багато часу ти витрачаєш на чужі обов'язки. Сіріусе, детально розпиши всі свої дії щодо Петра Барса. А ти, Міло, продумай, як врятувати ситуацію й повернути контракт із тією косметичною компанією. Можете йти.

Коли менеджери залишили кабінет, Леона втомлено видихнула:

- Знаєш… я так виснажилася, що справді не хочу чекати на таксі.

Віктор помітив, як вона весь цей час спиралася на стіл, зовсім не торкаючись підлоги пошкодженою ногою, і вирішив діяти.

- Краще сядь на стілець, - він підтримав її під лікоть, допомагаючи. - Я так розумію, тих знеболювальних, що прописав травматолог, не вистачає щоб вгамувати всю біль? - І чоловік рушив до вішалки, щоб забрати її пальто та її зимнє взуття, яке стояли поруч.

- Напевно, це результат моєї власної дурості… - тихо мовила вона.

Віктор підійшов і, ставши на одне коліно, почав обережно знімати туфлі з її ніг. Леона поставила лікоть на бильце стільця, поклала голову на руку й уважно спостерігала за діями чоловіка. З легкою посмішкою підсумувала: 

- Сьогодні надто багато охочих постояти біля моїх ніг.

Віктор розумів, що це була відверта провокація з її сторони. Застебнувши блискавку на одному чобітку, він поставив її ногу й узяв ту, яку ще не перевзув.

- Ну а як інакше? Ти ж моя дружина, - він врізався в її вивчаючий погляд і нагло напів усміхнувся.

У відповідь полум’яноволоса хмикнула:

- Як ти так вмієш усе викручувати на власну користь?

- Це талант, який з’являється тільки з народження, - піджартував шатен і, швидко перевзувши другу ногу, підвівся. - Тому пишайся, що в тебе такий талановитий чоловік.

Він розправив жіноче пальто, щоб дружині було зручніше одягтися. Леона неквапливо піднялася й, просунувши руки в рукава, зауважила:

- Більше схоже на нахабного й хитрого лиса, ніж на талановиту людину. Ти ж не створюєш чогось такого, що люди могли б оцінити як мистецтво.

- Ну не скажи. Був період, коли мої фотографії виставляли на вернісажах. Тому творити я теж умію.

І поки Леона приголомшено перетравлювала почуте, Віктор скористався моментом і вправно підхопив її на руки. Побачивши, що її брови вже поповзли до перенісся і вона збирається сваритися, він вирішив випередити протест:

- У твоєму офісі вже немає співробітників, оскільки робочий день закінчився ще сорок три хвилини тому. У тебе жахливо болить коліно. Тому не доцільно демонструвати стійкість характеру, коли немає публіки, яка б це оцінила. Та й навіщо шкодити власному тілу лишній раз?

Вони йшли порожнім офісом — у деяких відділах уже вимкнули світло. Навколо панувала разюча тиша порівняно з тим хаосом, який Віктор застав тут уранці. Неподалік черговий охоронець терпляче чекав, поки прибиральниця закінчить роботу, щоб замкнути поверх.

Підійшовши до ліфта, Віктор натиснув кнопку й зайшов у кабіну. Мовчання всередині ставало дедалі тягучішим, і шатен, не витримавши, проговорив:

- Знаєш, сьогодні в мене був просто скажений день.

Вона поглянула на чоловіка й, важко зітхнувши, відвела від нього погляд відповіла:

- Не тільки в тебе.