Раді Вас бачити!

З-за повороту з'явився Алекс. На мить її серце неприємно кольнуло від розчарування, яке миттєво переросло в роздратування.

- Пані Леоно, добрий день! - збитим подихом промовив охоронець. - Міла сказала, що ви вигнали команду й залишилися тут сама. Давайте я допоможу вам спуститися.

- Не чіпай мене, Алексе. Я відправила їх не для того, щоб чекати на допомогу від інших, - роздратовано відрізала вона, намагаючись заглушити дивне почуття розчарування в грудях. - Я хочу спуститися самостійно й спокійно. У мене достатньо сил, і нехай це займе більше часу, зате мені так комфортніше. І взагалі, відвези всіх назад до офісу. До речі, я все ще чекаю на твою пояснювальну записку.

Брюнет похмурнів, ледь помітно кивнув на згоду і повільно рушив униз.

Залишившись наодинці, Леона вперто продовжила спуск, хоча думки тепер були зайняті зовсім іншим. Чому вона взагалі когось чекала? Зі злості на власну дурість вона ледь не наступила на хвору ногу, але вчасно згадала суворе попередження травматолога. Зціпивши зуби, дівчина роздратовано завмерла на пів кроці й далі почала спускатися вже максимально обережно.

На вулиці на неї вже чекав Віктор. Невимушено спершись спиною об стіну будівлі, він проводжав поглядом автівку Алекса, яка саме від’їжджала з рештою її команди. Помітивши, що дружина нарешті вийшла, чоловік рішуче попрямував назустріч і без жодних розпитувань просто підхопив її на руки.

- Ти постійно відмовляєшся від допомоги, хоча відчайдушно її потребуєш, - спокійно зауважив він, несучи її до машини.

Умостивши Леону на пасажирському сидінні прищибнув пасок безпеки, Віктор не поспішав сідати за кермо. Він відчинив задні двері, дістав звідти об'ємну фірмову коробку й протягнув дівчині.

- А це що ще таке?

- Сподіваюся, я вгадав із розміром, - з легкою напівусмішкою кинув він, зачиняючи двері, й обійшов суперкар.

Леона з цікавістю зняла кришку й ошелешено вставилася на вміст. У коробці лежали зимові, м’яко кажучи, не дуже симпатичні кросівки з масивним, майже квадратним носком.

Коли Віктор сів на водійське місце, вона обурено повернулася до нього:

- І що це за жахіття?

- Ортопедичне взуття, - незворушно відповів він, заводячи потужний двигун Ferrari. - Воно й не повинно бути красивим. Його головна місія — бути зручним і тримати твою стопу в правильному положенні. Ну що, якщо ти закінчила рятувати свій бізнес, то можемо вже поїхали назад?

Поки Леона ошелешено знайомилася із кросівками, які тримала в руках, Віктор уже впевнено вирулив на дорогу. Нарешті дівчина оговталася від подиву й, повернувшись до нього, обурено випалила:

- Я таке не взую, навіть якщо від цього б залежило моє життя!

- Ну, тоді я куплю тобі гарну труну відразу, щоб не витрачати марно свій час і гроші.

- Я впевнена, що існує й гарне ортопедичне взуття.

- Може і є, але це найкраще, що було в профільному магазині, - пояснив шатен

Леона вже збиралася вставити свої думки що до цього, аж раптом на екрані мультимедіа з’явилося фото Вікторового друга в чудернацькому вбранні.