Раді Вас бачити!

Вийшовши з Jeep Wrangler, він ступив у глибокий сніг. Довкола простягався ліс і здіймалися гори, а перед ним височів двоповерховий будинок. За прогнозом погоди сніг мав іти всю ніч і весь наступний день.

Завершивши всі робочі справи, він усе ж спромігся дістатися геолокації, яку скинув батько, ще до понеділка. Завчасно звірився з прогнозом і скоригував плани: у гірській місцевості опади можуть бути надто рясними, і тоді сюди було б неможливо потрапити ще щонайменше пару днів — доки не розчистять дорогу.

Оглянувши природу й уважно оцінивши будинок з різних боків, він дістав фотоапарат і почав фіксувати недоліки споруди та складність підходу до цієї закритої зони.

З часом сніг посилювався, а пальці почервоніли від тривалого перебування на морозі. Взявши спортивну сумку зі своєї машини, він попрямував до будівлі треба було зігрітися. За планом ще потрібно було обійти найближчі локації й задокументувати їх, поки погода вкрай не погіршилася. Після цього облаштуватися в будинку так, щоб протягом днів, які доведеться тут провести, не відчувати жодного дискомфорту.

Він планував пробути не більше тижня, але розумів: вирішальним буде не його бажання, а погода й темп роботи. Та Віктор уже давно не займався оцінкою нерухомості, тому переживав, чи вдасться швидко відновити дев'ятирічні знання, що майже стерлися з пам'яті.

***

Машина дедалі глибше грузла в снігу щоразу, як Леона натискала на газ. Колеса заривалися у глибокий сніг й не могли зачепитися за дорогу. Після двох годин марних спроб авто остаточно застрягло.

- Та якого біса, ти ж позашляховик! - вдарила вона руками по рулю від злості.

Вихопивши телефон, Леона переконалася, що рухається правильною дорогою. Сніг падав із такою силою, що двірники не встигали його змітати.

- Чому тебе, мамо, саме в гори зимою потягнуло? - пробурмотіла вона, поглянувши на годинник.

Був уже вівторок крайній строк, який виставила мати. Через накопичену роботу й неправильний розрахунок часу вдалося приїхати лише під вечір. У гірській місцевості сонце заходило надто стрімко: не лише сніг ускладнював шлях за вікнами стрімко темніло. Треба було поспішати.

Після останньої розмови мати так і не вийшла на зв'язок, так само мовчав і батько. Тому Алекс вирушив туди, де за отриманою інформацією мав перебувати батько, а Леона поїхала до матері.

Від нервів вона вирішила не чекати, поки авто вибереться, й пішла пішки в напрямку зазначеної локації. За картою здавалося, що залишилося лише п'ять хвилин, але вона не врахувала, що реальна відстань була значно більшою.

Закутавшись у куртку, Леона боролася зі стихією. Ноги провалювалися по коліна в сніг, а телефон лишався єдиним джерелом світла. Та раптом попереду виднілося інше з вікна будівлі, що самотньо стояла на пагорбі. Зібравшись із рештками сил, вона попрямувала туди.

Підійшовши впритул, постукала у двері. Ніхто не відчинив. Смикнула за ручку: легко піддалися. Леона зайшла всередину й зітхнула з полегшенням здавалося, випробування нарешті закінчилося.

Скинула верхній одяг, повністю вкритий снігом, і почала озиратися. На першому поверсі світло не було ввімкнене, тому знову знадобився телефон.

- Мам! Ти де? Я приїхала, як ти того хотіла, а ти мене навіть не зустрічаєш? - вигукнула вона, проходячи кімнати першого поверху.

Там розташовувалися кухня, якась зачинена кімната та зал зі сходами. Піднявшись, вона опинилася на другому поверсі. Тут уже горіло світло й виднілося кілька дверей. Одна з них була зачинена, інша легко піддалася.

- Мам, ти тут? - окликнула вона.

У кімнаті нікого не було, але там виднілися інші двері, за якими чулася вода.

- Ага, значить, ти все-таки тут… Фух, - зітхнула Леона.

Підійшла до розстеленого ліжка й опустилася на нього вирішила почекати, поки мати вийде з душу. Поки обдумувала подальші плани, двері ванної раптом відчинилися. Та того, кого вона побачила, Леона аж ніяк не очікувала.

З ванної вийшов оголений її чоловік. Він спокійно витирав голову рушником і тому не помітив непроханої гості. Дівчина мимоволі провела поглядом по його тілу. За всі три роки спільного життя не було ні можливості, ні бажання розглядати його потаємні місця. Та тепер, майже несвідомо, вона з естетичним задоволенням відзначала кожну деталь: від мускулистої шиї, плечей, грудей і торсу. Вниз по вузькій темній доріжці від пупка й нижче. Погляд уже опускався далі, коли раптом пролунав знайомий голос:

- Цікаво, що ти тут робиш? - він швидко прикрив рушником саме те місце, на яке щойно хотіла поглянути його дружина, і чекав пояснень. Дівчина мимоволі облизала пересохлі губи й відвернулася:

- А ти що тут робиш? - відповіла запитанням на запитання.