Раді Вас бачити!

Попрощавшись, Віктор повернувся в машину. Побачивши, що дружина все ще зосереджено працює в телефоні, він вирішив її не відволікати й мовчки рушив з місця.

За якийсь час автомобіль зупинився на узбіччі біля незнайомого для Леони ресторану. Помітивши її запитальний погляд, чоловік пояснив:

— Люблю тут час від часу обідати. Тут готують смачно. Знайшов це місце ще коли повернувся з армії, і з того часу воно моє улюблене.

— Я ж просила завезти мене на роботу, — нагадала Леона. Вона помітила, що в її чоловіка зараз піднесений настрій. І такий він для неї був дивним і незвичним.

— Знаєш, зараз я не хочу відразу їхати на роботу. Та й уранці нормально не поїв: перекусив хоч і смачним пирогом, та мені того замало. Зараз майже обід, і він має бути ситним і повноцінним. А вже потім відвезу тебе на твою улюблену роботу й сам поїду розгрібати за старими дідами.

— То ти тепер не генеральний директор, а доглядальник? — не втрималася вона від шпильки.

На це шатен несподівано тихо засміявся:

— Думаю, це ненадовго. Ходімо — не пожалкуєш, та й робота не вовк, у ліс не убіжить.

Щойно вони переступили поріг, їх зустріла приємна літня жінка. Вона одразу впізнала постійного гостя й провела їх до столика, який завжди був зарезервований за Віктором. Проминувши першу залу, вщент забиту людьми, вони піднялися на другий поверх. Тут був окремий затишний зал, дизайн якого більше нагадував вітальню розкішного приватного будинку, ніж ресторан.

Допоміг дружині сісти, Віктор розгорнув знайоме меню й став чекати на її вибір. Леона, пробігши поглядом по списку, щиро здивувалася. Назви страв кардинально відрізнялися від типових ресторанних стандартів. Піднявши на нього очі, вона запитала:

— Юшка з грибами та пампушками?

Одна її брова злетіла вгору в очікуванні пояснень, які не забарилися:

— Тут усе зроблено для того, щоб тобі було комфортно, а не помпезно. Вибирай те, до чого лежить душа, спробуєш і винесеш свій вердикт.

Дівчина чемно послідувала його пораді, замовивши картопляне пюре з паровою котлетою та салат. Замовлення принесли дивовижно швидко. І хоча назви були простими, подача виявилася витвором мистецтва. Леона, яка звикла до класичного високого ресторанного сервісу, не могла збагнути, як звичайне пюре може виглядати настільки вишукано й дорого. Очевидно, всі її думки відобразилися на обличчі, бо Віктор знову щиро розсміявся.

— Ти ж не думала, що мені подобається їжа на рівні студентської їдальні? — усміхнувся він. — Тут шефом працює кухар, який об'їздив найкращі кулінарні університети світу, щоб знайти свій стиль. Згодом він повернувся до рідного міста й відкрив цей заклад. Його вміння перетворювати прості страви на гастрономічне мистецтво підкорило багатьох. Тож давай, куштуй. Це точно варте твоєї уваги.

Сам Віктор узявся за борщ із пампушками, який подали в їстівній хлібній посудині. Леона з легкою недовірою зачерпнула виделкою трохи пюре й поклала до рота. Смакові рецептори миттєво вибухнули такою гамою емоцій, що дівчина аж розгубилася.

— Ну що, тепер віриш? — із самовдоволеним виразом обличчя підсумував Віктор.

— Тут справді вміють дивувати, — визнала вона. — Думаю, мені теж варто зарезервувати тут столик.

— Не потрібно. Оскільки тебе вже побачили зі мною, ти можеш користуватися моєю резервацією в будь-який час. До речі, щоб не створювати черг, я мало кому розповідав про це місце. Тому ти маєш бути мені вдячна.

Леона косо зиркнула на нього своїми зеленими очима й у тон його надмінності відповіла:

— Я була вдячна тобі рівно до того моменту, поки ти не почав себе розхвалювати.

— Ех, а я вже думав, що б таке попросити натомість, — загадково замовк шатен, чекаючи, поки жіноча цікавість змусить її зробити перший крок. І чекати довелося недовго.

— Можливо, за цей ресторан ти вже втратив шанс отримати мою подяку, але за те, що ти цілий день возишся зі мною, ти на неї заслуговуєш. І поки цей шанс ще остаточно не згорів, попереджаю: будь обережний зі своїми проханнями.

— А то що? В мене полетить тарілка? — насмішкувато запитав він, доїдаючи порцію й замовляючи десерт.

— Знаючи тебе, ти точно можеш бовкнути щось таке, від чого мені захочеться тебе задушити, — цикнула дівчина, поправляючи вогняного кольору волосся. — То чому ти тягнеш? Кажи вже, чого ти від мене хочеш?

Вона пильно подивилася в його бурштинові очі, які сьогодні здавалися дивовижно яскравими й живими. Віктор дочекався, поки її інтерес досягне піку, і лише тоді заговорив, звісно почав здалеку:

— Ти ж хочеш помститися своїм батькам?

Його тон миттєво став серйозним. Він змінив розслаблену позу на ділову: вирівняв спину, подався вперед до столу й зафіксував її своїм поглядом. Дівчина на мить замислилася, зважуючи всі «за» і «проти».

— Якщо чесно, я ніколи не думала про це серйозно. У тебе є план? І для його реалізації потрібна саме я? — вона з непідробним інтересом вдивлялася в цю нову, зібрану версію свого чоловіка.

— Певною мірою так. Але спочатку дай відповідь: ти сама цього хочеш? Мені треба знати, чи вписувати тебе у свій сценарій, — він ледь помітно схилив голову набік, вивчаючи її реакцію.

— Як же ти любиш тягнути час… справжній бізнесмен до мозку кісток. Гаразд, я зацікавлена в помсті, бо вони зайшли надто далеко із тим, коли вони нас закрили в тому гірському будиночку. Але я приєднаюся лише після того, як почую твою ідею. Якщо вона мені не сподобається — без образ, але на програшну ставку я ніколи не ставлю.

У цей момент їм подали десерти. Насолодившись першим шматочком, Віктор нарешті озвучив свій задум, але з певними умовами:

— Оскільки ти ще не дала остаточної згоди, я залишаю за собою право не розкривати всіх карт. Мені потрібно, щоб ти зіграла роль моєї коханки. Так, щоб повірили абсолютно всі. І наші батьки в першу чергу.

Він замовк, спостерігаючи за нею. Леона ошелешено випалила:

— Але чому саме я?

— Тому що коли вони почнуть шукати мою таємну жінку, їм в останню чергу спаде на думку, що це моя законна дружина. Їхні пошуки та розслідування знатно затягнуться, — вона задумано продовжила його думку.

— Від цього наші любі батьки, які трусяться над кожною плямою на своїй репутації, будуть рвати на собі волосся, намагаючись позбутися цієї «коханки» будь-яким шляхом, — Леона примружилася, прораховуючи ходи. — Хитро. Але на тебе теж тиснутимуть, рівноцінно тому, як шукатимуть любовницю. Хіба не занадто ризиковано, як для звичайної помсти батькам? Ми ж так роздратуємо осине гніздо, а не поставимо цих зарозумілих стариків на місце.

— Це не проблема, — спокійно відрізав Віктор. — Мене більш цікавить, як ти до цього відносишся? Ти готова піти на це?

— Це справді звучить цікаво, — визнала вона. — Але яка кінцева мета?

— Щойно ти скажеш, що згодна, тоді розкрию тобі всі деталі.

— Добре, — видихнула Леона. — Дай мені час подумати.