Раді Вас бачити!

Попрощавшись, Віктор повернувся в машину. Побачивши, що дружина все ще зосереджено працює в телефоні, він вирішив її не відволікати й мовчки рушив з місця.

За якийсь час автомобіль зупинився на узбіччі біля незнайомого для Леони ресторану. Помітивши її запитальний погляд, чоловік пояснив:

- Люблю тут час від часу обідати. Тут готують по-домашньому. Знайшов це місце ще коли повернувся з армії, і з того часу воно моє улюблене.

- Я ж просила завезти мене на роботу, - нагадала Леона. Вона помітила, що в її чоловіка зараз піднесений настрій. І такий він для неї був дивним і незвичним.

- Знаєш, зараз я не хочу відразу їхати на роботу. Та й уранці нормально не поїв — перекусив хоч і смачним пирогом, та мені того замало. Зараз майже обід, і він має бути ситним і повноцінним. А вже потім відвезу тебе на твою улюблену роботу й сам поїду розгрібати за старими дідами.

- То ти тепер не генеральний директор, а доглядальник? - не втрималася вона від шпильки.

На це шатен несподівано тихо засміявся:

- Думаю, це ненадовго. Ходімо — не пожалкуєш, та й робота не вовк, у ліс не втече.

Щойно вони переступили поріг, їх зустріла приємна літня жінка. Вона одразу впізнала постійного гостя й провела їх до столика, який завжди був зарезервований за Віктором. Проминувши першу залу, вщент забиту людьми, вони піднялися на другий поверх. Тут був окремий затишний зал, дизайн якого більше нагадував вітальню розкішного приватного будинку, ніж ресторан.

Допомігши дружині сісти, Віктор розгорнув знайоме меню й став чекати на її вибір. Леона, пробігши поглядом по списку, щиро здивувалася — назви страв кардинально відрізнялися від типових ресторанних стандартів. Піднявши на нього очі, вона запитала:

- Юшка з грибами та пампушками?

Одна її брова злетіла вгору в очікуванні пояснень, які не забарилися:

- Тут усе зроблено для того, щоб тобі було комфортно, а не помпезно. Вибирай те, до чого лежить душа, спробуєш і винесеш свій вердикт.

Дівчина чемно послідувала його пораді, замовивши картопляне пюре з паровою котлетою та салат. Замовлення принесли дивовижно швидко. І хоча назви були простими, подача виявилася витвором мистецтва. Леона, яка звикла до класичного високого ресторанного сервісу, не могла збагнути, як звичайне пюре може виглядати настільки вишукано й дорого. Очевидно, всі її думки відобразилися на обличчі, бо Віктор знову щиро розсміявся.

- Ти ж не думала, що мені подобається їжа на рівні студентської їдальні? - усміхнувся він. - Тут шефом працює кухар, який об'їздив найкращі кулінарні університети світу, щоб знайти свій стиль. Згодом він повернувся до рідного міста й відкрив цей заклад. Його вміння перетворювати прості страви на гастрономічне мистецтво підкорило багатьох. Тож давай, куштуй. Це точно варте твоєї уваги.

Сам Віктор узявся за борщ із пампушками, який подали в їстівній хлібній посудині. Леона з легкою недовірою зачерпнула веделкою трохи пюре й поклала до рота. Смакові рецептори миттєво вибухнули такою гамою емоцій, що дівчина аж розгубилася.

- Ну що, тепер віриш? - із самовдоволеним виразом обличчя підсумував Віктор.

- Тут справді вміють дивувати, - визнала вона. - Думаю, мені теж варто зарезервувати тут столик.

- Не потрібно. Оскільки тебе вже побачили зі мною, ти можеш користуватися моєю резервацією в будь-який час. До речі, щоб не створювати черг, я мало кому розповідав про це місце. Тому ти маєш бути мені вдячна.