Раді Вас бачити!

Двері зачинилися, і Віктор задоволено посміхнувся, засунув руки в кишені й спостерігав, як ліфт швидко наближається до їхнього поверху.

Зайшовши в квартиру, він роззувся та попрямував до свого кабінету. Там у нього була невелика барна стійка з улюбленими напоями. Відкривши дверцята, вже потягнувся за прозорою пляшкою із коричневою рідиною, але, згадавши слова дружини, невдоволено цокнув язиком і зачинив дверцята назад. Поставивши руки в боки, пройшовся кабінетом поглядом, намагаючись придумати щось краще, аж раптом почув, що в квартирі ще хтось є.

Виглянув і зустрівся із їхньою домогосподаркою, вона саме проходила з пилососом. Побачивши шатена, жінка посміхнулася й швидко вимкнула техніку.

- О, Вікторе Олексійовичу, ви сьогодні зовсім рано, - жінка за сорок стала чекати відповіді.

- Добрий вечір, Маріє Павлівно, - і вже збирався піти, та завмер і, повернувшись на місці, запитав: - Не підкажете, що зазвичай дарують людям, щоб віддячити?

- Якщо ви питаєте мене, то смію припустити: це людина не з високими статками, — вона потерла підборіддя в роздумах й відповіла: - Найкращий варіант — гроші. Але якщо не хочете, тоді й простого «дякую» буде достатньо. 

- А що до варіанту з віскі? - запитав він. 

Вона ніжно посміхнулася й перепитала:

- Кому вам потрібно віддячити?

- Лікарю…

- Тоді зачекайте хвилинку, - вона залишила пилосос і поспішила до кухні. За мить повернулася з акуратним контейнером. - Я якраз сьогодні напекла свіжих пирогів із м'ясом та зеленню для вас із пані Леоною. Заберіть цей пакунок їм. Домашня гаряча випічка посеред ночі — це найкраще «дякую», яке тільки можна придумати, - побачивши сумніви на обличчі шатена, який усе ж брав із її рук лоток, жінка додала: - Якщо вам здається, що цього мало для вашої подяки — заїдьте в якийсь магазин і докупіть десерти з кавою. У таку пізню годину працює лише невідкладна, а там постійно зайняті й не мають часу на поїсти. Вони точно оцінять таку подяку.

- Добре, дякую, - шатен швидко повернувся до виходу, взувся й забрав речі, заради яких узагалі сюди їхав.

А домогосподарка тихо підсумувала:

- Ех, ці багатії наче зовсім із іншої планети, ну чесне слово… - і знову ввімкнула пилосос, продовжуючи прибирання.

Повернувшись, він сів на сидіння. І Леона не впустила моменту, щоб укольнути у відповідь:

- Не бачила такої унікальної пляшки віскі, - вони обоє поглянули на судочок, який тримав Віктор у руках. Чоловік поставив усі речі на заднє сидіння й, виїжджаючи, пояснив:

- Я поговорив із нашою домогосподаркою — вона запропонувала кращий варіант.

- Зрозуміло…

- Скажи, де в нашому районі смачна кава з десертами? - не відводячи погляду від дороги, запитав шатен.

- Ось тут, - нахилившись, вона вказала адресу вулиця Бандери 8 на панелі. Припаркувавшись біля вказаного місця, Віктор поглянув на дружину й запитав:

- Тобі щось купити? - вона пригадала, що вже їла десерти з цієї кав'ярні, й відповіла:

- Сьогодні досить з мене кави й десертів. Давай швидше вже поїдемо додому й там нормально поїмо.

Віктор дослухався до дружини й швидко повернувся назад з пакунками.

 І ось так вони знову опинилися біля приймального відділення серед ночі. Поки Віктор намагався всі пакунки вмістити якось у власних руки. Леона не зводивши погляд із вивіски промовила:

- Що ж, прямо згадалося той божевільний день. - і чоловік додав:

- Сьогоднішній теж не один з найкращих.

- Якби нас батьки не запроторили туди, то сьогодні було б звичайним днем і нічим не відрізнявся від робочих буднів. 

- Ага, і тоді ми не сиділи б тут у машині й не розмовляли. В принципі, раніше ми так часто й так багато взагалі не говорили один з одним…

Вони обоє замовкли. Почути вголос те, що крутилося в голові, мало зовсім не очікуваний ефект — наче впіймали за хвіст щось невловиме, що весь цей час кружляло довкола. Від ніяковості шатен різко зібрав пакунки та змінив тему: 

- Я краще спочатку віднесу це все, а потім за тобою повернуся, - і, ніби втікаючи, швидко вискочив із машини та зник за дверима приймального відділення.