Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
— …Тому ми повинні негайно переглянути… — чийсь упевнений голос біля трибуни раптово обірвався на півслові.
— Доброго дня усім присутнім, — з бездоганною діловою посмішкою Діма впевнено підійшов до центрального столу, за яким сидів батько Віктора. — Перепрошую, але справжній власник цього місця вирішив завітати на ваші незаплановані збори.
Він з розмахом поставив ноутбук на стіл. На екрані гордо й холодно дивився на присутніх Віктор.
— Доброго дня, панове. Оскільки я трохи запізнився, будь ласка, введіть мене в курс справи: що я пропустив?
Батько Віктора раптом тонко посміхнувся, хоча його очі залишалися абсолютно холодними й колючими.
— Та що ти, сину, нічого ти не пропустив, ми тільки-но почали.
Шатен на екрані ноутбука відчеканив сталевим тоном:
— Будь ласка, дотримуйтесь субординації, Олексію Вікторовичу. Ми все-таки на роботі, а не за сімейним застіллям.
— Ох, вибачайте, Вікторе Олексійовичу, — вдавано покаявся батько, але в його голосі відчувалася неприхована отрута. — Ну що ж, з вашого дозволу окреслю нагальні питання, заради яких ми сьогодні тут зібралися.
Він розвернув один із моніторів так, щоб Віктору було видно презентацію.
— Нам надійшла інформація, що ми можемо викупити закордонну компанію, яка виготовляє схожі продукти з нашими. Це ідеальний шанс для масштабного розширення закордоном.
По спині Віктора пройшовся ледь відчутний холодок, але він не дозволив жодному м'язу на обличчі здригнутися.
— Чому така поспішність?
— Просто випала надто солодка можливість, щоб відкладати це питання на потім.
— Я не згоден. Із масштабуванням потрібно мати стовідсоткову впевненість, що ми не поглинаємо фірму з величезними боргами, які нам потім доведеться закривати, вкладаючи туди колосальні ресурси.
— Ну, на думку більшості присутніх тут акціонерів, великий бізнес потребує ризиків, а не лише постійних прорахунків. Тим паче, що ми потягнемо ймовірні їхні борги, не відчувши сильних змін, — парирував Олексій Вікторович, обводячи поглядом залу.
— Щойно я повернуся в місто, сподіваюся на детальне обговорення вашого рішення. Сподіваюся, ви не забули, що остаточний документ про старт процедури поглинання вимагає виключно мого підпису. Дмитро Васильович, як мій заступник, буде присутній на зборах замість мене. Дякую за розуміння.
Віктор різко перервав трансляцію. Одразу ж дістав телефон і швидко набрав знайомий номер. Лише один гудок і на тому кінці лінії відповіли.
— Доброго ранку, мій любий друже! — Цезар, як завжди, був у грайливому настрої.
— Ти можеш терміново перевірити, про яку саме закордонну фірму зараз говорять у контексті поглинання?
Тон Цезаря миттєво змінився, став зібраним і серйозним:
— Що, нас помітили раніше, ніж ми розраховували?
— Малоймовірно ми надто добре все приховали, та й процес щойно розпочали. Навіть відповідні документи досі лежать в адвоката й чекають на мій підпис. Але краще підстрахуватися. Я зараз на виїзді, а мій старий вирішив терміново організувати конференцію щодо викупу якоїсь збанкрутілої закордонної контори. Це не зовсім наш сегмент, та життя таке непередбачуване, що всього не врахуєш. Як розберешся і впевнишся, що це точно не частина наших фірм створимо їм проблеми в цьому поглинанні й таким чином відвоюємо ще більше простору для власного маневру. Так ми відвернемо їхню увагу й виграємо час.
— Я тебе зрозумів. Що ж, сама доля підкидає нам такі ласі приводи, гріх ними не скористатися. Якщо все буде добре, то залучу свого батька, і тоді вони зчепляться між собою, навіть не розібравшись, чи варта взагалі начинка вичинки.
— Добре, що ти все схоплюєш на льоту, — відповів Віктор і завершив розмову.
