Раді Вас бачити!

Деякий час Віктор фотографував чудернацькі відблиски, які створювало сонячне проміння на снігу. І вже коли небо повністю розвиднілося, він збирався повернутися в будівлю. Та на мить завмер: повз нього пролетіла пташка, і це нагадало йому про пастки Леони. Важко зітхнувши, він пішов перевіряти їх одну за одною.

Хоч він і не був упевнений, що зможе пригадати, де саме вона залишала пастки, а сліди вже замело, вирішив глянути лише кілька найближчих — аби переконатися, що там нічого немає, і повернутися додому з чистою совістю.

Та його планам не судилося збутися. У першій же пастці, під кущем, барахталася перепілка, яка марно намагалася вирватися. Побачивши людину, вона ще сильніше заметушилася, і від цих рухів тільки більше заплуталася: люска з металевої дротини болісно врізалася в маленьку ніжку.

Віктор спробував швидко спіймати пташку, розплутати й відпустити. Він не міг забрати таке чарівне життя. Зрештою йому вдалося мінімізувати шкоду від пастки, і з задоволенням він дивився, як перепілка змахнула крильцями й полетіла у бік лісу.

Хоч він і думав, що то була просто випадковість із першою пасткою, та в інших теж виявилися спіймані звірі. Чи то Леона справді була надто вмілою, чи нічна погода зіграла свою роль — але кожна наступна пастка мала здобич. І вже цілу годину чоловік ходив довкола, щоб переконатися, що всіх врятував від цієї браконьєрки.

Зрештою він згадав останню локацію — саме там дівчина отримала травму. Та оскільки він не бачив, де це було точно, довелося витратити безліч зусиль, щоб знайти вже ледь тепле тіло задушеного кролика.

Ніжно погладивши хутро мертвого звіра, він різким рухом зірвав фіксацію пастки й пішов до хати вже не з порожніми руками. Та від цієї думки настрій лише більше зіпсувався.

Зайшовши в будівлю, він відчув, як сильно замерз. Поклав тушку на стіл, увімкнув генератор і рушив приймати теплий душ. За дверима його зустріли злі зелені очі, що випалювали в ньому діру. У голові майнула думка: чи не дізналася вона, що він усю здобич відпустив? Через абсурдність цієї ідеї він швидко викинув її з голови й запитав

- Ти вже прокинулась? - він не чекав на відповідь рушив до душу. Та те, що його там очікувало, зупинило на півкроку. Повільно обернувшись, він чекав на пояснення.

Дівчина відвернулася й промовила:

- Тебе довго не було, а мені закортіло… - вона не договорила, але й так було зрозуміло: все валялося на підлозі в гармидері. Їй вдалося задовольнити свої потреби, та далось їй це нелегко. Нарешті вона більш голосно сказала:

- Зніми цю кляту шину! Я весь цей час пробувала її роздерти.

Чоловік поглянув на ушкоджену ногу: вона була оголена, а де-не-де ще стирчали шматки розірваної тканини. Дівчина, помітивши його погляд, сором’язливо прикрила не свою голу ногу, а сліди її роботи над шиною. Тільки тепер вона усвідомила, що поводилася зовсім не як доросла, і від цього їй стало ще ніяковіше.

- Ще вночі ти прокидалася від болю, а зараз хочеш зняти опору для коліна? - він хотів упевнитися в серйозності її рішення. Вона почала виправдовуватися:

- Ну, вже не так болить… та й я не буду давати навантаження на ногу.

- Потрібно, щоб коліно зовсім не згиналося, доки ми не потрапимо до лікарні. Тому відповідь — ні, я не зніму тобі шину. Добре, що я залишив фіксувальні вузли знизу.

Від її наполегливості в нього вже почала гудіти голова, і він вирішив нарешті зробити те, що планував до цього.

Дівчина чемно сиділа, адже все сказане чоловіком було правдою. Вона замислилася, чому не подумала про це раніше. Чому страх, що її побачать на унітазі, здався гіршим, ніж ризик нашкодити власній нозі. Думки легко перепліталися від одного наслідку до іншого: що могло б статися, якби вона таки зняла непотрібну, на її думку, шину. У відповідь коліно болісно занило.

Ще хвилин двадцять тому вона сердито бурмотіла й, стрибаючи на здоровій нозі, добиралася спочатку до потрібного предмета інтер’єру у ванній кімнаті, а потім назад. Звісно, дорогою скидала випадкові речі, які потрапляли до рук, коли втрачала рівновагу.

Сором почав заповнювати її свідомість новою хвилею. Вона зрозуміла, що ненавмисно планувала помститися чоловікові, який фактично ні в чому не був винний.

І ось, поки вона подумки просила вибачення за прокльони, які слала на нього, Віктор, вийшовши з душу, почав прибирати все, що валялося на підлозі. Він теж вважав себе винним — адже затримався надто довго на вулиці. Узявши речі, у які був одягнений, він хотів їх накинути, та різко передумав, коли відчув запах власного поту, що в’ївся у тканину.

Накинувши рушник на пояс, він вийшов в кімнату де була дівчина, щоб узяти нові речі із сумки. Його знову зустрів погляд зелених очей, та тепер вони виглядали винувато — допоки не почали ковзати по його оголеному торсу.

Віктор ніколи не цурався жіночої уваги й добре знав, як правильно діяти, щоб збентежити своїх опоненток. Трохи піднявши підборіддя, він зверхньо сказав:

- Розглядаєш безкоштовно тільки тому, що ти моя законна дружина.

Вона, зрозумівши смисл його слів, швидко відвернулася. Та потім передумала, знову глянула на нього й, склавши руки на груди, прийняла виклик:

- Я вже давно помітила, що в тебе аж занадто завищена самооцінка й ані краплі сорому.

Він же спокійно пішов у напрямку сумки й без сильних емоцій промовив:

- Невже? А мені здається, моя самооцінка дуже навіть реалістична.

Діставши новий комплект одягу, він піднявся й став так, щоб вона краще його бачила. Рефлекторно його м’язи трохи напружилися, ще більше підкреслюючи спортивну форму.

- Чи ти так не вважаєш? Тоді перелічи мої недоліки. Можливо, дослухавшись до твоєї думки, я зміню рівень своєї самооцінки. І тоді вона стане реалістичнішою — звісно, тільки на твій погляд.

Він прикрив смішок кулаком, адже її розгублений погляд та розчервонілі щоки могли сказати набагато більше, ніж будь-які слова.

Дівчина в той момент не знала, що відповісти, хоча бажання мала величезне. Вони так і стояли: вона роздивлялася його вже не з естетичним задоволенням, а з метою до чогось причепитися. Та нічого не виходило. У нього була пропорційно розвинена фігура, без перебору з м’язами — не гора м’яса, а майже ідеальний баланс. І хоча багато високих чоловіків здавалися худими, Віктор був, так би мовити, «у самому соку». Навіть волосся на голові він акуратно вклав у зачіску, а обличчя було ідеально виголене, хоча в попередні дні він цим не переймався. Здавалося, ніби навмисно підготувався до такого.

Обоє розуміли, що він бісово гарний, та дівчина ні за що не хотіла визнавати цього вголос. Хоча навіть із професійного її погляду було очевидно: з його даними він без зусиль міг би стати топ-моделлю.

Врешті-решт Віктору набридла її мовчанка. Він вийшов за двері, щоб одягнутися й узятися за приготування їжі. Коли спустився, його зустріла вже повністю холодна тушка зайця, про яку він зовсім забув. Завмерши, він провів рукою по шиї й у голові прокрутив усі можливі варіанти. Нарешті Віктор різко розвернувся та стрімким кроком пішов назад.

"Віктор влаштував Леоні відкриту демонстрацію своїх «плюсів», і наша бізнес-леді вперше застрягла без аргументів. Але найцікавіше — в кінці. Віктор спустився, побачив холодну вечерю... і розвернувся назад нагору. Як думаєте, заєць почекає, і в когось зараз буде значно гарячіші справи?

Пишіть у коментарях, чи витримає Віктор свій «титанічний контроль», чи Леона таки допроситься про покарання для неслухняної дівчинки. Погнали обговорювати, я все читаю! І не забудьте ткнути зірочку та додати в бібліотеку, якщо чекаєте на понеділок."