Раді Вас бачити!

У просторому кабінеті їх чекав лисуватий, надміру гладкий чоловік. Його круглий живіт заважав йому нормально сидіти в кріслі, тому він фактично напівлежав у ньому. Поруч стояли дві симпатичні дівчини в офісних костюмах з короткими спідницями — явно набагато молодші за свого боса.

- Доброго дня вам! - чоловік маслянистим поглядом пройшовся по фігурі Леони й, помітивши милиці, здивовано підняв брови. - Щось сталося?

Леона повільно підійшла до дивана навпроти його крісла й, обережно вмостившись, відповіла з легкою посмішкою:

- Так, підступна крига мене трохи підкосила.

- Хо-хо-хо! А я був упевнений, що перед такими гарячими жінками навіть сувора зима відступає.

- Що ви, пане Федоре, я звичайна жінка й такої магії не маю.

- Шкода, дуже шкода. Ваше тіло настільки спокусливе, що мені вже гаряче стає в цій кімнаті, - його масні жарти відверто дратували Леону, але вона майстерно тримала маску.

- Що ж, я рада, що завдяки моїй присутності ви сьогодні зможете зекономити на опаленні, - парирувала вона.

- Хе-хе-хе, як завжди, гостра на язик! - чоловік раптом вирівнявся й миттєво змінив тон на суто діловий. - Ну що ж, пані Леоно, давайте нарешті підпишемо наші папери.

- Із задоволенням.

За лічені хвилини контракт, який через дурість Марини ледь не знищив репутацію її модельного агентства, був офіційно підписаний. Потиснувши Леоні руку, Федор дивлячісь прямо в очі їй спокійно, але твердо додав:

- Сподіваюся, надалі ви краще виховуватимете своїх дівчат, щоб вони вміли поводитися професійно. Мені, звісно, було приємно вчора ввечері почути вибачення від Маріель таким ніжним голоском, але її витівка в перший день підписання — це неприпустимо.

- Повністю згодена з вами. Через цю травму я не змогла особисто все проконтролювати, але запевняю — подібне більше не повториться.

Щойно двері кабінету зачинилися, люб'язна посмішка миттєво злетіла з обличчя рудоволосої. Відійшовши на безпечну відстань, вона різко зупинилася й кинула через плече, навіть не повертаючись:

- З сьогоднішнього дня, пане менеджер, для вас починається відлік двох тижнів. Потім ви звільнені. Рекомендую використати цей час на пошуки нової роботи.

- Але... - заікнувся було чоловік, чим спричинив різку зупинку начальниці. Вона повернулася до трьох поки що її співробітників.

- І чути нічого не хочу! А ти, Маріель, відсьогодні на випробувальному терміні. Якщо через тебе або когось іншого знову виникнуть проблеми із цим контрактом. Будеш відповідати власною головою.

Брюнетка так втягнула голову в плечі, що здавалася зовсім крихітною. Леона перевела суворий погляд на другу підлеглу:

- А тобі, Міло, треба серйозно попрацювати над навичками кризового менеджменту. Ти згадала про свої контакти лише після того, як я на тебе натиснула, а до цього й пальцем не поворухнула. Ще один така помилка , і ти теж шукатимеш нову роботу. А тепер вільні.

Міла спробувала підійти, щоб підтримати її під лікоть, але Леона різко висмикнула руку:

- Я сказала — вільні.

Вона злобно зиркнула на трійцю, і ті, зніяковіло згорбившись, швидко покрокували вниз сходами.

Коли Леона виговорила все, що накипіло, їй нарешті стало трохи легше дихати. Вона підійшла до сходів і почала повільно, сходинка за сходинкою, спускатися. Самій долати цей шлях було пекельно важко, але ще важче було терпіти співчутливі чи глузливі погляди сторонніх — на кшталт того жирного мерзотника в кабінеті. Подумки проклинаючи все на світі, вона дісталася майданчика другого поверху й зупинилася перевести подих.

Звичайно, на руках у Віктора вона б уже давно пролетіла ці сходи, але її до смерті задовбала роль безпорадної жертви.

Раптом у тиші сходового майданчика луною віддалися важкі, швидкі кроки. Вони стрімко наближалися. У глибині душі Леони — так глибоко, що вона сама цього ще не усвідомлювала — спалахнув слабкий вогник надії.